Останні події, що від деякого часу розвиваються на сході Европи, точніше на терені колишнього Радянського Союзу і в тому на Україні, повністю абсорбували нашу увагу. Таким чином, ми випустили з нашого виду ватиканський олімп, де на протязі довгого часу плекалась «остполітік». Нам здавалось, що на цьому ватиканському горбику, переконались, що Москва не зрезиґнувала з ідеї третього Риму. Здавалось, що в цьому напрямі зайво Ватиканові робити будь-які надії. Нам також здавалось, що у ватиканських колах, вже у принципі, і згідно з рішенням Вселенського Собору Ватиканського II, вирішено питання, яке довгий час оспорювалось, себто визнання патріярхату Помісної УКЦеркви.
Це зрозуміло, бо сьогодні вже немає тих всіх перешкод, які нам висували у минулому, — брак території, своєї адміністрації, владик і т.д. Все це сьогодні відпадає, бо наша Церква все це посідає і дальше розвиває і скріплює свою церковну мережу на батьківщині. Отже, здавалось би, це тільки питання дуже короткого часу — формально визнати, у нашому розумінні і переконанні, існуючий Патріярхат Помісної УКЦеркви. Але тут вже є знову маленькі «але», про яких ще не дуже голосно говориться, що, мовляв, проти патріярхату є нібито православний світ, говориться про греків, але ще не згадується про московського патріярха Алексія II. Отже, ні більше, ні менше, нам здавалось, що на цьому відтинку є вже спокій і мир, але показується, що це не зовсім так, бо знову відновлюється ганебна «остполітік». Вживаю цього гострого вислову, але в цій ситуації цього не можна інакше окреслити.
Як останньо виявилось, що це була наша побожна уява про спокій, мир і добре наставлення. У деяких ватиканських колах наставлення до нашої Церкви залишилось неприхильним і кривдячим, про що говорить інтерв’ю з 3 вересня 1991 р, яке подав Префект Секретаріяту Християнської Єдности кардинал Едвард Касіді для «Католік Ньюс Сервіс», себто Католицької пресової служби, яке викликає розчарування, невдоволення, але прямо обурення.
Кардинал Касіді сказав, що розвалилася радянська комуністична система, це дає великі надії для католицької і православних Церков на терені Радянського Союзу. «Розпад комунізму і можливість Церков свобідно і нормально працювати, чим ми тільки можемо радіти», — сказав кардинал.
Кардинал продовжує: «Ніхто ще тому короткий час був би не повірив, що такі події могли статись у тому столітті. Тепер є очевидним, що комунізм розвалився і що радянський нарід культивує своє релігійне життя, і це є те, що є поза дискусією». Все вищесказане не має жодних застережень, але дальше кардинал Касіді говорить, що він не бачить екуменічних проблем в Україні між католиками й православними, якщо Україна залишиться у рамках Радянського Союзу. Але в У країні є сильні тенденції, щоб змінити цю ситуацію, себто вийти з Союзу.
І дальше кардинал Касіді говорить: «Труднощі можуть постати, проте, коли Україна буде бажати повної незалежности з Католицькою Церквою, яка веде цим шляхом». Він сказав, що його враження є: «Це дуже важно для Російської Православної Церкви, як дехто може зрозуміти, що це «серце Росії» залишається незломаним. Це були принаймні республіки — Росія, Білорусь і Україна».
«Пізнього серпня Українська Католицька Церква взяла повну відповідальність за українську ініціативу декларації про незалежність від Радянського Союзу. В той час зроблене ствердження Кардиналом Мирославом Любачівським, головою Української Церкви, який закликає вірних до праці для піддержки «нашої повної реалізації незалежної держави».
Кардинал Касіді сказав, що «реалістично, коли Україна стане незалежною, це буде мати піддержку виходити поза конфесійні лінії. Католицька Церква є меншістю, правдоподібно 25% в Україні тоді, коли православні мають більшість».
Як бачимо з повищого, кардинал іде в тому самому напрямі, що його керманичі від «остполітік» у минулому, тільки з малою різницею, що вони краще знали історію Росії й України, як кардинал Касіді. Таким і подібними шляхами, як пропонує кардинал Касіді, ніколи не осягнеться християнської єдности, а ще більше зантагонізує її. Йому варто було б запізнатись, що Україна ніколи не була, не є і не буде Росією. Україна не може забути, як російські православні християни знищували Українську Православну Церкву, як прикладали безпосередньо своїх рук у т. зв. «соборі» 1946 р. і що тоді писав Патріярх Алексій, називаючи Апостольську Столицю різними епітетами. Кардинал Касіді не знає, що українці-католики за свою приналежність до Апостольської Столиці були ув’язнені, сиділи на засланнях і віддавали своє життя. Де ж тоді була російська православна християнська любов? Тоді Російська Православна Церква на чолі зі своїми ієрархами співпрацювала з комуністичним режимом.
На такий виступ повинні зареагувати всі наші владики і вимагати у Ватикані усунення такого префекта Секретаріяту Християнської Єдности, яким під сучасну пору є кардинал Касіді. Треба нарешті в ім’я правди і справедливости покласти край ватиканським рупорам «остполітік». У цій справі не вільно мовчати. До цієї теми ми ще повернемось.
Микола Галів
