30 вересня 1991 року
Шановний пане голово!
Хочу поздоровити Вас з обранням на цей високий пост. Така честь випадає найвидатнішим дипломатам тільки раз у житті і то лише на рік. Та в наш час і протягом року відбуваються події такої історичної ваги, для яких колись не вистачало і десятиріч. Кульмінацією віковічних устремлінь народу України стало проголошення нашим Парляментом незалежности України та створення самостійної Української Держави. 24 серпня 1991 року — поворотний момент, що відкриває нову еру в історії України.
Пане голово, ми з вдячністю пам’ятаємо про те, що Ваш попередник, пан Гвідо де Марко, який так майстерно керував роботою 45-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН, у серпні відвідав з офіційною візитою Київ і був першим з іноземних діячів, хто привітав проголошення незалежности України. Цей факт символізує безпосередньо причетність ООН до могутнього визвольного процесу, який у другій половині нашого століття змінив обличчя світу.
Приєднуюсь до привітань із вступом у велику сім’ю Об’єднаних Націй трьох колишніх республік Союзу РСР — Латвії, Литви й Естонії. Глибоко переконаний, що їх незалежна зовнішньополітична діяльність в структурах ООН буде активною і плідною для них самих і для міжнароднього співтовариства.
Сподіваюсь, що вневдовзі всі ми будемо вітати й інші республіки колишнього Союзу, які виявляють бажання стати членами ООН.
Хочу також привітати із вступом до Організації Об’єднаних Націй Корейську Народньо-Демократичну Республіку, Республіку Корея, Федеративні Штати Мікронезії і Республіку Маршаллові Острови.
Пане голово, Ви головуєте на сесії, де репрезентована рекордна донині кількість членів ООН. Сьогодні в цій залі зібрались делегації майже всіх країн світу. Нинішня сесія не схожа на Першу сесію Генеральної Асамблеї, де були представлені всього 51 держави-засновниці, серед них і Україна.
Але зміст роботи Генеральної Асамблеї переконує нас в тому, що і в 1945, і в 1991 роках представники держав з’їжджалися до штаб-квартири ООН, спонукані прагненням народів своїх країн забезпечити мир і розвиток; безпеку і співробітництво; права людини і справедливість.
Представники різних держав об’єднуються в ООН турботами за майбутнє людства, які починаються з турбот про майбутнє свого народу, своєї родини, своїх дітей. Хотів би нагадати, що обпалених чорнобильським лихом дітей з України приймали, як своїх, батьки і матері у Франції і Німеччині, Сполучених Штатах і Австралії, на Кубі і в Фінляндії, Ізраїлі та інших країнах світу. То ж, прибувши сюди з вдячної України, я сьогодні з певністю кажу: висока загальнолюдська мораль, втілена в цілях і принципах ООН, торжествує! Вона є джерелом сподівань для простих людей.
Голодні з посушливої Африки, потерпілі і біженці з вогнищ воєнних, расових і міжнаціональних конфліктів, хворі з уражених чорнобильським вибухом територій — всі дивляться на ООН з надією в очах і благанням у серці. І недавня Конференція щодо добровільних внесків у фонд Чорнобиля, і оперативні дії під егідою ООН для допомоги потерпілим в інших екстремальних ситуаціях засвідчують, що надії, пов’язані у світі з ООН, не марні. Особливо в наш час, коли об’єктивно зростає вага ООН як універсального центру узгодження волі і дій держав, коли відбувається ренесанс Організації.
Повертаючи в небуття епоху запеклого ідеологічного протистояння, ми тим самим створюємо можливості полишити у минулому і марнотратний, а з історичної перспективи — згубний для людства період гонки озброєнь.
Втілення в життя договору між СРСР і США про знищення ядерних ракет середньої і меншої дальности, підписання ними договору про 30-процентне скорочення стратегічних наступальних озброєнь, домовленості про скорочення в Европі звичайних озброєнь і збройних сил, велика ступінь готовности проекту Міжнародньої конвенції про заборону, повне знищення хемічної зброї — це знаменні події останнього часу, які ми палко вітаємо і успіхові яких мірою наших сил і можливостей всіляко будемо сприяти.
Великий індійський мислитель Рабіндранат Таґор сказав: єдиний спосіб наблизити майбутнє — це піти йому назустріч. Великим кроком на шляху до безпечнішого майбуття є остання пропозиція президента Дж. Буша, підтримана лідерами ядерних держав, яка спрямована на ліквідацію значних запасів тактичної ядерної зброї. Всі ініціятиви, що зменшують ядерну загрозу, знаходять палкий відгук в Україні.
На нашу думку, багатообіцяючий процес зниження рівня воєнних потенціялів необхідно перетворити з допомогою Організації Об’єднаних Націй на всеосяжний — такий, що включав би всі види зброї і охоплював би всі регіони, всі країни світу. І тут кожна країна має взяти на себе, а ООН — покласти на кожну країну її долю відповідальности за становище у світі. То ж святий обов’язок усіх без винятку держав світу — зробити свій внесок у зміцнення міжнародньої безпеки через роззброєння, неухильне додержання цілей і принципів Статуту ООН, сумлінне виконання рішень Ради Безпеки і Генеральної Асамблеї у цій сфері.
В свою чергу, хотів би сказати, що Україна виявляє бажання стати безпосереднім учасником переговорного процесу про роззброєння. Певен, що її внесок у розв’язання цієї проблеми буде вагомим.
Перед світовим співтовариством відкриваються нові можливості. І їх ніяк не можна не помічати і не використовувати. Особливої актуальности набули питання нерозповсюдження ядерної, інших видів зброї масового знищення, бойових ракет та ракетної технології. Україна вітає заяви про приєднання Франції, Китаю, а також Південної Африки до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
Нині складається така ситуація, коли прагнення будь-якої держави бути поза цим Договором, розцінюватимуться, як протиставлення себе інтересам людства.
А яка ж наша позиція в цьому питанні?
Як відомо, на території України розташовані окремі види ядерної зброї.
Наша політика щодо цього: наявність в межах України ядерної зброї є тимчасовою. Її ліквідація, як і ліквідація компонентів її базування, — лише питання часу.
Минулого року наш Парлямент урочисто проголосив про намір України не брати у майбутньому участи у військових бльоках і додержуватись трьох неядерних принципів — не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
У Секретаріяті МАГАТЕ знають про нашу згоду поставити під контролю агентства всі ядерні установки на території України.
Україна не прагне володіти ядерною зброєю. Вона має намір приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава.
Це прагнення вписується в контекст міжнародніх зусиль, спрямованих на обмеження та ліквідацію ядерної зброї у світі. Його реалізація сприятиме зміцненню довір’я між державами.
У відповідь на звернення Генеральної Асамблеї я, користуючись нагодою, офіційно заявляю, що Україна не має на своїй території і не виробляє хемічної зброї, що вона й надалі зберігатиме статус держави, вільної від хемічної зброї.
Україна вітає заклик Генеральної Асамблеї до країн стати первісними учасниками майбутньої Конвенції з цього питання.
Від імени України, народ якої зазнав катастрофічних наслідків чорнобильської біди, від себе особисто я звертаюсь передусім до урядів ядерних держав із закликом урешті-решт виявити політичну волю і вжити заходів до припинення ядерних випробувань, припинення їх назавжди. Переконаний, що спільними зусиллями ми можемо дати спокій стомленим надрам плянети на полігонах і в Неваді, і на островах Муруроа, і на Новій Землі, і в усіх інших місцях, де земля все ще може здригатися від ядерних вибухів.
Доведімо ж до кінця добре починання славних попередників, які ще в 1963 році заборонили такі випробування в космосі, в повітрі і під водою.
Погляньмо на нинішній світ, що потерпає від руйнування оселі людства, і змилуймося над ним. Ми повинні і ми в змозі це зробити. Перебіг подій в Перській затоці довів, що миротворча і мировідновлююча міць Об’єднаних Націй сильніша за будь-якого агресора і не потребує підкріплення ядерними випробуваннями.
Замість небезпечного марнотратства на вдосконалення страхітливих арсеналів зброї масового знищення державам світу нині треба об’єднуватись для розв’язання існуючих регіональних конфліктів, до яких подекуди вже почали звикати майже як до невиліковних хронічних хвороб другої половини XX століття. Ми вітаємо активну участь ООН у пошуках шляхів мирного розв’язання проблем Близького Сходу, у задіянні процесів переговорного врегулювання в Камбоджі і на Кіпрі, її зусилля для мирного вирішення у Західній Сахарі. Резолюція 713 Ради Безпеки, одностайно схвалена на минулому тижні, накреслює мирний шлях для вирішення проблем, що постали перед народами Югославії.
Організація, її Генеральний секретар пан Перес де-Куельяр доклали чимало зусиль для започаткування процесу мирного врегулювання в Афганістані на основі міжнароднього консенсусу, закріпленого у відповідній резолюції 45-ої сесії Генеральної Асамблеї. Коли б усі, хто має вплив на події в цій країні, щиро підтримали миролюбні зусилля світової співдружности, — сьогодні на афганській землі не вибухали б реактивні снаряди, автоматні черги не тероризували б мирне населення.
Оскільки мовиться про страждання цивільного населення, гадаю, був би доречним один історичний відступ. Рівно півстоліття тому, 30 вересня 1941 року, в столиці України з гучномовців уже другу добу лунала блюзнірська музика. Вона глушила кулеметні черги фашистських карателів, що стомлено розстрілювали останніх жінок, літніх людей і дітей з-поміж цивільних мешканців Києва єврейської національносте, які першими впали в братські могили Бабиного Яру. За час окупації їхня доля спіткала в Бабиному Яру близько двохсот тисяч євреїв, українців, росіян, циган. Усі вони рівні в невинній смерті й однаково заслуговують на нашу співчутливу пам’ять. З позицій сьогодення ми відкидаємо ідеологічні міркування колишнього режиму в Україні, який зневажав права людини і права народів, замовчував правду про трагедію Бабиного Яру, про те, що більшість жертв масових розстрілів тут випала на долю євреїв. Протягом цього тижня в Києві відбувається всесвітнє вшанування пам’яти жертв трагедії в Бабиному Ярі, що зобов’язує нас зробити все для того, щоб геноцид ніколи і ніде не повторився.
Хочу наголосити, що Україна не просто поміняла табличку із своєю назвою у залі засідань ООН. Вона докорінно змінила ставлення до трагічних сторінок своєї історії, підходи до ряду міжнародніх проблем. Зокрема, тепер неможливим було б голосування «за», а тим більше співавторство представників незалежної України в резолюції, що ставила знак рівности між сіонізмом і расизмом, резолюції, що була породженням запеклого ідеологічного протистояння в світі. Настав час скинути з плечей ООН обтяжливий тягар минулого.
Пане Голово! В нових умовах першочергового значення набуває необхідність подальшого зміцнення і повного використання миротворчого потенціялу ООН, всебічного вдосконалення його організаційних форм і функцій.
У світлі останніх подій, на наш погляд, назріла потреба розглянути питання про створення відповідно до сьомого розділу Статуту ООН досконалого механізму оперативного реагування на акти агресії та загрози міжнародньому миру і безпеці.
Дедалі відчутнішою стає потреба у заходах превентивного характеру, у механізмах запобігання міжнароднім конфліктам. Це зумовлює необхідність мати в рамках ООН надійну систему оперативного, своєчасного виявлення потенційних вогнищ міжнародньої напружености.
Світ змінюється. Разом з ним,не пориваючи зв’язків з історичним часом, зазнає зміні Організація Об’єднаних Націй. Йдучи до 50-річчя ООН, ми вітали б певну організаційну адаптацію ООН до нових умов міжнародньої дійсности. Зокрема, це стосується доцільности створення Ради екологічної безпеки, наприклад, за рахунок ліквідації деяких віджилих органів ООН. Настав час вилучити із Статуту ООН такий анахронізм, як згадка про «ворожі держави».
Досвід стверджує, що своєчасна реорганізація структур в нових умовах допомагає підвищити дієвість установи. Основний резерв піднесення ефективности Об’єднаних Націй нам вбачається в повному використанні можливостей Статуту ООН для зміцнення безпеки і розвитку всебічного міжнароднього співробітництва.
Пане голово! Референдум, який відбудеться 1 грудня цього року в Україні, ми певні, підтримає рішення парляменту про незалежність Української Держави. Бажання народу України забезпечити себе від повторення зловісної минувшини, стати повноправним господарем у своєму домі і на своїй землі, підняти добробут, досягти стабільности і громадського спокою в країні є непереборним.
Демократична Україна вшанує пам’ять мільйонів жертв сталінського голодомору й терору тим, що ніколи не дозволить клясового чи національного насильства, не дозволить знущання над гідністю людської особи.
Незалежна Україна буде свято берегти пам’ять сотень тисяч своїх громадян, які відбули мученицький шлях за її межі через звинувачення у націоналізмі, і ніколи не дозволить, щоб її громадяни — українці, росіяни, євреї, татари, поляки чи угорці — жили у побоюванні переслідування за природне і зрозуміле почуття любови до своєї культури і мови, до свого народу.
Незалежна і демократична Україна закликає усіх наших братів, в Україні і не в Україні сущих, забути старі чвари й образи, згуртуватися і внести свою частку в благородну справу відродження мови, культури й державности свого народу, відродження її колишньої хліборобської і духовнотворчої слави. Адже, як зазначив наш письменник Олесь Гончар, не зброєю мілітарною ствердилась Україна в родині європейських народів.
Інформуючи світове співтовариство про Акт проголошення нашої незалежности, ми хочемо наголосити: Україна не має територіяльних претенсій до жодного із своїх сусідів і, в свою чергу, з усією можливою категоричністю відкидає будь-які спроби говорити з нею мовою територіяльних зазіхань.
Україна підтверджує вірність принципам Статуту ООН, Гельсінкського Заключного акту та Паризької хартії і знову заявляє про свій намір стати безпосереднім учасником загальноевропейського процесу та членом європейських структур.
Парлямент України, висловлюючи волю народу, ще минулого року проголосив пріоритет загальнолюдських цінностей над клясовими, загальновизнаних норм міжнароднього права перед нормами внутрішнього законодавства. Наша держава й надалі забезпечуватиме додержання прав людини на грунті повної поваги особи і рівноправного ставлення до національних меншостей.
Про серйозність наших намірів і дій у побудові дійсно демократичного суспільства свідчить і той факт, що до Конституції України вже внесено зміни і доповнення, покликані служити надійним правовим фундаментом для багатопартійности у політичному житті та багатоукладности у сфері економіки. Реформуються всі ланки державного управління з метою створення належних умов для торжества в Україні демократії та ринкових відносин.
Скажу відверто, що не легко все це впроваджувати в життя. Ми ще тільки вчимося непростої науки демократії. Ми щиро прагнемо запозичити все корисне, що напрацьовано іншими державами у цій сфері. Коли представники України пропонують в комітетах Генеральної Асамблеї чи на сесіях Комісії з прав людини проекти резолюцій про соціяльну справедливість, чи права меншостей, чи розвиток демократичних інститутів, то ними передусім рухає прагнення перевірити свої уявлення про суспільні цінності загальнолюдським досвідом.
Ще важливішою від формального визнання принципів є практика їх реалізації. Ми розуміємо це, і тому —
доки релігійна свобода в Україні використовується подекуди для розпалювання міжконфесійних чвар і конфліктів,
доки не реалізоване до кінця право кримських татар на гідне існування на землі своїх предків,
доки у громадян єврейської національности існує спонука виїздити назавжди з землі своїх прадідів на поселення до Ізраїлю чи в інші країни,
доки не відновлена в суспільстві в усіх своїх правах українська мова,
доки нормою мислення і практичних дій не стали закони демократії та повага Конституції,
— ми не квапимося доповідати Об’єднаним Націям, що з хибами і прорахунками минулого наше суспільство покінчило повною мірою.
Але сьогодні ми користуємося нагодою, щоб перед Об’єднаними Націями, перед усім світом урочисто заявити, що ми остаточно стали на шлях творення соборної незалежної правової держави, заснованої на принципах демократії і самоврядування, держави, де панівною нормою поведінки буде закон і тільки закон. Орієнтирами тут для нас є високі міжнародні стандарти в сфері прав і свобід людини. З цього шляху ми не відступимо ні на крок.
В умовах незалежности Україна взяла курс на докорінну перебудову всього господарського механізму, руйнування адміністративно-командних структур. Протягом нетривалого часу відбулась трансформація суспільного та економічного мислення населення на користь роздержавлення, приватизації і впровадження ринкових відносин.
Закон про економічну самостійність. Концепція переходу України до ринкової економіки, закони про підприємництво, про зовнішньоекономічну діяльність, про захист іноземних інвестицій, інші основоположні нормативні акти заклали міцні правові підвалини докорінної перебудови народнього господарства, активного підключення України до міжнароднього розподілу праці.
Нова система законодавства України вже тепер гарантує рівний правовий захист усіх форм власности, забезпечує проведення власної економічної політики. Йдеться зокрема про створення в Україні власних грошей, бюджетної, податкової та банківської систем, ринку робочої сили, інвестицій, цінних паперів, йдеться про правове регулювання усіх видів зовнішньоекономічної діяльности, науково-технічного співробітництва, розвиток двохсторонніх і багатосторонніх зв’язків.
Здійснення радикальних реформ в економіці України потребує не лише значних внутрішніх зусиль, але й заохочення зовнішніх інвестицій, розширення співробітництва, використання консультативної допомоги, досвіду і знань світового співробітництва. Ми вітаємо увагу ООН до проблем держав, що так само, як Україна, знаходяться на перехідному етапі свого розвитку.
У міжнародньому економічному співробітництві слід було б повною мірою реалізувати можливості, які відкрились завдяки політичним перетворенням останнього часу.
Належна прихильність, міжнародня увага до економіки України допомогли б їй у короткі строки подолати труднощі перехідного періоду, інтегруватись у світове господарство.
Це була б також допомога і нашій молодій демократії!
Шановний пане голово! Шановні делегати! Досі Україна жила практично відгороджена від світу, під тягарем воєнного протистояння, уявних ворожих привидів, які були витвором засліплености ідеологічними постулатами. Хмари «холодної війни» кидали на нашу землю гнітючу тінь ядерного всезнищення.
Коли ж у світі взяв верх процес утвердження загальнолюдських цінностей, коли зникли ворожі привиди, коли після чорнобильського лиха до нас потяглися добродійні руки і щирі серця, коли ми проголосили незалежність України, ми побачили, наскільки багатий світ нашими друзями.
І це таке прекрасне відчуття, що я не міг не прибути сюди, щоб засвідчити свою повагу до Об’єднаних Націй, донести до світового співтовариства вдячне слово вільної України.
Дякую за увагу.
