Українська філядельфійська громада попроїдала провідного Патріярхального і громадського діяча д-ра Володимира Процюка. Зі смертю д-ра В. Процюка Філядельфія втратила ще одного громадського працівника, відданого прихильника св.п. Блаженнішого Патріярха Йосифа та великої ідеї патріярхату. Покійний від ранньої молодости був завжди активним на різних відтинках громадської і церковної праці.
Д-р Володимир Процюк народився 21 березня 1912 року у Володимирі-Волинськім в родині Евдокії і Василя Процюків. Закінчивши богословію у Львові, доля не пощастила йому висвятитися на священика. Покійний включився у ряди ОУН та вів велику працю на Підляшші, організуючи читальні Просвіти і рідні школи, за що був німецькими властями арештований. Переїхавши до Німеччини, вступає до медичної школи і в травні 1944 року кінчає медичні студії із титулом доктора дентистики, де теж відбував практику. У Мюнхені працював у Пласті і був головою Українського Громадського Комітету.
У 1946 році одружився із Іриною Онуферко. У 1951 році разом з родиною переїхав до Америки і поселився у Філядельфії. Серед нових обставин скоро знову взявся до громадської праці. Вступив у ряди Організації Державного Відродження України і займав пости головного секретаря центральної управи. Входить до управи Координаційного Комітету Митрополії Філядельфії і був її секретарем. Довгі роки був головою Українського Патріярхального Товариства, відділ у Філядельфії.
Один із перших співробітників і диктор радіо-години «Голос Мирян». Довголітній співредактор і адміністратор журналу «Патріярхат», де разом з дружиною Іриною посвятили свій час і труд на початках видавництва журнала, який тоді називався «За Патріярхат». Був теж одним із співосновників і членом проводу української католицької церкви св. архистратига Михаїла. Був дуже активний у парафіяльній раді і її заступником голови, був головою Братства св. архистратига Михаїла і членом хору. Зорганізував кіоск при церкві і дуже зразково Видавав «Парафіяльні Вісті». Працював у парафії довгі роки і несподівана та тяжка недуга дружини відтягнула його від праці. Покійний пройшов тяжку недугу. До останньої хвилини свого життя цікавився і переживав великі події на Україні, які зустрічала наша Помісна Українська Церква і український нарід.
Покійний залишив у глибокому смутку дружину Ірину, сина Андрія з родиною, дочку Ярославу Вишневську з родиною, сина Олександра з родиною, сина Ігоря та десять внуків і одного правнука. Похоронні відправи відбулися 15 лютого 1991 року з церкви св. архистратига Михаїла на український цвинтар Пречистої Діви Марії на Факс-Чейсі.
Під час похоронів Покійного прощали: від парафії св. архистратига Михаїла Ярослав Климойський, від Центральної Управи ОДВУ інж. Юрій Солтис, Українського Патріярхального Товариства, відділ Філядельфія, голова Іван Крих, ОДВУ, відділ у Філядельфії, інж. Ярослав Жмуркевич, Української Координаційної Ради Метрополітальної Філядельфії голова інж. Михайло Нич і родини о. Анатолій Процюк зі Львова, син брата покійного.
Дружині покійного Ірині, дочці, синам та всій родині складаємо глибоке співчуття. Хай його світла пам’ять надовго залишиться між нами. Вічна йому пам’ять.
