Цього 1991 року нам особливо ще більше радісно і ще більше приємно вітати Вас, Ваше Блаженство, з днем Вашого народження, 24 червня 1914 р. вже на рідних землях. Це вперше за багато років вітаємо Вас, Ваше Блаженство, як голову Української Католицької Церкви — Патріярха на Києво-Галицькому престолі у Львові. Це особлива радість після сорок з чимось років заперечення існування нашої помісної УКЦеркви бути безпосереднім свідком її воскресіння та очолювати як її глава.
Нам приємно і мило привітати Вас, Ваше Блаженство, що Ви гідно і достойно ідете слідами Ваших великих попередників — Слуги Божого Митрополита Андрея і св.п. Патріярха Йосифа. Ми радіємо, коли чуємо і читаємо Ваші цінні слова, коли Ви, Ваше Блаженство, звертаєтесь і просите Святішого Отця Івана-Павла II, щоб визнав Патріярхат Помісної Української Католицької Церкви. Ми були б раді, якщо б Ви, Ваше Блаженство, разом з усім єпископським збором, при повній піддержці священиків і мирян, донесли до свідомости Апостольської Столиці, що вже найвищий час, бо вже немає тих всіх перепон, які були колись, щоб визнати Патріярхат Помісної Української Католицької Церкви, яка є одною з найбільших Церков східнього обряду, а майже одинока ще не має офіційно визнаного патріяршого устрою. Ми якось відчуваємо, що у Апостольській Столиці пробують про це забувати, пробують це якось відсувати на задній плян і т.д. Не ми приймали ухвали Вселенського Собору Ватиканського Другого, де про це виразно сказано, отже, не добре, коли не виконується своїх власних ухвал і законів. Наша УКЦерква повинна бути трактована однаково на рівні з іншими Церквами.
Ваше Блаженство, Ви, як глава нашої помісної УКЦеркви, будучи на Києво-Галицькому престолі, найкраще і безпосередньо бачите потреби і слабості нашої Церкви, владик, священиків і мирян. На протязі сорок з чимось років нищення надбань християнської культури на наших землях не залишились без значення. Це дається дуже відчувати, тому для цього потрібна об’єднана праця всіх чинників, що складаються на концепцію Христової Церкви, як це визначив Вселенський Собор Ватиканський II, себто мирян, священиків і владик. Ваше Блаженство, просимо Вас, щоб складовий чинник Христової Церкви — миряни не були призабуті, не були недобачені, іншими словами не були в жодному разі відсунені, поминені і зведені до пасивного чинника в Церкві, бо миряни — це не символічна, але практична реальна і основна база Христової Церкви. Просимо Вас, Ваше Блаженство, взяти до уваги наше гаряче прохання, а на цьому скористає тільки Церква.
Ваше Блаженство, прийміть наші найщиріші молитви і побажання. Бажаємо Вам, Ваше Блаженство, багато кріпких сил, прожити довге життя, витривалости у Вашій так вагомій, відповідальній і тяжкій праці та успіхів у здійсненні Ваших плянів для добра нашої Помісної УКЦеркви, на славу Божу і добро українського народу. Дай Боже, щоб наша воскресла Українська Католицька Церква під Вашою кермою росла, розвивалась і могутніла. І ще раз бажаємо Вам, Ваше Блаженство, многих і благих літ і водночас просимо Вашого патріяршого благословення.
Редакція
