«Чим ми кормимо своїх вірних? » – таке запитання одного разу поставив собі владика Гліб Лончина (єпарх Лондонської єпархії Пресвятої Родини), спостерігаючи на Вечірні за людьми, які стояли, не до кінця задіяні у плин молитви, бо не мали перед собою текстів, а дяк співав доволі швидко. За таких обставин не завжди можна було схопити вухом, а тим паче серцем, усі слова богослужіння. Отож, наведене вище запитання владика виніс на початок своєї доповіді на науково-практичній конференції «Нова редакція молитовника для вірних УГКЦ: виклики та перспективи для оновлення», організованій кафедрою літургійних наук філософсько-богословського факультету УКУ та Патріаршою літургійною комісією УГКЦ (відбулася в стінах УКУ 12 квітня 2018 р. ).
Мабуть, подібне питання обдумували і владики Синоду єпископів УГКЦ, що відбувся у вересні 2017 року, перш ніж сформулювати й доручити Патріаршій літургійній комісії завдання «підготувати нову редакцію Молитовника для вірних УГКЦ на основі молитовника «Прийдіте поклонімся». Завдання це потрібно виконати, але перед тим варто з’ясувати, що мало б бути редаговане в старій версії згаданого вище видання і що буде одночасно цікавим (якщо можна так висловитися про молитовні тексти) та корисним для молитовного життя греко-католиків; що допоможе їм максимально повно і з розумінням творити молитву – стояти перед Богом спільно в храмі і вдома? Це намагалися зробити організатори конференції. Під час події не був ухвалений якийсь чіткий дороговказ, не були висунуті пропозиції по пунктах. Водночас конференція стала, можливо, тим крайнім зовнішнім колом, котре, будучи найбільш віддаленим від осердя, все ж охоплює максимально багато того суттєвого, що торкається теми.
Зрозуміло, що основою для оновлення має послужити молитовник «Прийдіте поклонімся», та чи з цього автоматично випливає, що зміни в ньому мали б бути лише незначними, бо ж не можна одним рухом ламати те, на чому десятиліттями люди зростали, до чого звикли і що полюбили? Але варто врахувати, що цей молитовник відповідав потребам вірних, які щойно вийшли з підпілля. То був час, коли бракувало інших літургійних книг. Це видання не є автоматично відповідним сьогоденню.
Тепер цілком очевидним є те, що, окрім текстів молитов, які миряни могли б використовувати приватно, в молитовнику варто подати тексти Вечірні, Утрені та Часів (бажано зі змінними частинами), замінюючи ними тексти чинів Таїнств християнського втаємничення, які використовують зазвичай тільки священики і церковні співці. Натомість чинові хрещення, миропомазання, оливопомазання, чинопослідуванню похорону місце радше у Требнику.
Подібне і відмінне
Щоби зрозуміти, як вдосконалити свій продукт, варто подивитися на те, як подібний продукт роблять інші наші брати християни, які їхній продукт має переваги і недоліки порівняно з нашим, що варто запозичити. Щось схоже намагалася зробити Літургійна комісія, запрошуючи доктора Даниїла Ґаладзу здійснити аналіз американських англомовних молитовників Православної Церкви. Загалом за наповненням вони досить подібні на ті молитовники, якими користуються греко-католики, проте містять більше поучень, практичних вказівок щодо того, як поводитися в храмі, коли хреститися чи робити поклони та чому це слід робити саме в тих чи тих моментах богослужіння; список молитов перед причастям, так званий передпричасний канон, значно більший, аніж у нас. Тож варто подумати над тим, якими з цих елементів було б доречно доповнити молитовник «Прийдіте поклонімся».
Цікаво було почути про успішні й неуспішні (з позиції кількості проданих примірників, а відтак і зацікавлення ними людей) молитовники із уст директора видавництва «Свічадо» Богдана Трояновського, адже популярність того чи того видання є маркером того, які тексти люди найчастіше використовують в особистому молитовному житті. (Щоправда, кількість проданих, скажімо, дитячих кольорових молитовників, які зазвичай беруть у подарунок дітям, які приступили до Першої сповіді, зовсім не означає, що бодай половина «обдарованих» користувалася ними більш ніж три рази. – Авт.) Загалом «Свічадо» видало чимало універсальних, які різняться хіба що розміром, книжок (маленькі, кишенькові) чи розміром шрифту (великі літери, для слабозорих), а також адресованих різним цільовим групам молитовників: для хворих, дітей, військових, прочан, водіїв і т. д. Проте, без сумніву, на вершині піраміди стабільно тримається «Прийдіте поклонімся». У цьому видавництві його наклад додруковували вісімнадцять разів!
Богдан Трояновський подав цікаву пропозицію: оскільки ХХІ століття багате на нові виклики і нові обставини, варто подумати й над сучасними молитвами.
Демонструючи декілька різних молитовників із окресленням їхніх розмірних параметрів, отець Матей Гаврилів (ЧСВВ) показав, як на якісному тоненькому папері можна видрукувати книжку, легку та зручну в користуванні (на відміну від «Прийдіте поклонімся» видання 1991 року, яка важить майже півкілограма). Доповідач подав пропозицію наприкінці молитовника дати тлумачення церковних термінів, які можуть бути незрозумілі мирянам, вмістити на сторінках засади поведінки у храмі, поучення або ж цитати достойників і святих УГКЦ та представників Київської традиції загалом.
Голова Патріаршої комісії у справах мирян отець Василь Білаш підійшов до розгляду змін у молитовнику з погляду потреб сучасної християнської сім’ї, бо варто не тільки казати людям «що» молитися, а й «як» молитися, тобто як творчо підійти до спільної молитви в сім’ї, котра буде не лише проказуванням певних молитов, але міститиме духовне читання, ділення тощо. Варто показати, як загалом може виглядати молитва «домашньої церкви» у прив’язці до календаря. Молитовник для мирян не має виключно копіювати монаший Часослов. Він має бути цікавим і для дорослих, і для дітей, бути практичним порадником духовного зростання, який, власне, мав би виховати, підвести людину до розуміння згаданого Часослова.
Цифра
Зовсім недавно інтернет і смартфони увійшли в нашу буденність, а також входять у життя церковне. Хоч декого ще можна здивувати тим, що священик чи дяк користуються замість паперового електронним варіантом Часослова чи Требника. Хтось з приводу цього обурюється, вважаючи неприпустимим заносити до храму ґаджети, але це точно не молоде покоління, яке, без сумніву, позитивно оцінює наявність молитовника чи Святого Письма у смартфоні. Переваги і недоліки такого застосунку озвучив отець Андрій Микитюк та назвав критерії максимально зручного електронного молитовника.
Спершу про недоліки, пов’язані з технікою. Передусім неконтрольованість. В інтернеті можна знайти практично все, у тому числі й різноманітні молитви, які мають сумнівний зміст та походження. Як уберегти від них вірних? Зрозуміла відповідь на це питання: пропозицією офіційного, максимально повного, всеохопного, добре структурованого (зі зручним переходом із одного місця на інше та легким поверненням назад), із затвердженими текстами електронного варіанта молитовника УГКЦ. Решта недоліків має суто технічну основу: зависання, несподівані дзвінки, розрядка пристрою.
Переваг електронного видання щодо паперового є декілька. Так, на відміну від електронної версії, одна паперова книга не може вмістити значного обсягу молитов, пісень, варіантів нот із різними наспівами тощо. Далі, якщо потрібно внести зміни, то, звісно, в електронній версії молитовника це легко зробити, а паперовий доведеться хіба що передруковувати. Зрештою, молитовник у смартфоні завжди напохваті, тому молитися можна в будь-якому місці і в будь-який час.
* * *
Як було сказано на початку, конференція стала свого роду мозковим штурмом, спробою проаналізувати, продискутувати та зібрати докупи різні ідеї, пропозиції щодо того, чим «годувати» вірних, і накреслити подальші кроки праці над завданням Синоду єпископів УГКЦ. Очевидним є те, що робота над новою редакцією молитовника повинна скеровуватися в два боки: у минуле, звідки маємо черпати традицію, і в найближче майбутнє, яке починається сьогодні і в якому люди мусять учитися молитися серед нових обставин, викликів та потреб.
Ліда Мідик
