(З нагоди заснування РУХУ в Україні і на чужині)
Лети, моє слово!
Лети в Україну!
У серці моїм ти росло,
Не на рідній землі, а на чужині…
Неси любов мою —
Вклонися усій Україні!
У тобі ж молитва моя,
Сльозами любови обмита уся,
Лети ж, моє слово,
Хай у тобі полечу і я,
Хай торкнуся софійського дзвону,
А він хай загра-заспіва
І вість понесе по всій Батьківщині!
Не вбили! Враги-супостати не вбили!
В душі українській народу живого зерна,
Не вбила зерна у братів і чужина.
Зерно проростало і розвивалось,
Слушного часу чекало,
Україні подати врожай.
І настала пора —
Любов’ю сім’я поєдналась!
Лети ж, мі»; слово, звіщай!
Що брати з України —
З братами в чужині
Спільну дорогу знайшли.
Що Яворівський, і Драч, і Шимко,
Це ж зерна одного народу!
Це ж сини отого роду,
Що правду Христову прийняв,
Що ПРЕЧИСТУ ДІВУ за покров собі взяв.
Лети ж, моє слово! Звіщай!
Що одне в нас єство,
Незалежно, хто де живе,
У дітей України серце одне
І б’ється у такті одному —
І в гармонії того биття Україна жива!!!
Бо в дар Україні —
Богом дано вічне буття.
Слава Тобі, Христа Боже!
За поміч Твою безнастанну,
Проби усякі Мати-Вкраїна перейде
І до побіди дійде!
Бо народ мій з Тобою, Ісусе, іде
З словами пророка Тараса у серці;
«Боріться, поборете, вам Бог помагає».
Це мотто народу мойого буде,
Слова ж ці пророка отого,
Що в серці народу вічно живе!
Сам Бог нам Тараса післав,
Щоб дух його всіх нас єднав.
Лети ж, моє слово!
Лети в Україну —
Що в серці росло на чужині,
У тобі ж молитва моя,
Сльозами любови обмита уся…
Мотря Фаринич
