ПАПСЬКИЙ НУНЦІЙ, АРХИЄПИСКОП КОЛЯСУОННО, ЗАЯВИВ В АВТОРИТЕТНІЙ РИМСЬКІЙ ГАЗЕТІ «МЕССАДЖЕРО», ЩО «ПРАВОСЛАВНІ ПОВИННІ ВІДДАТИ УКРАЇНСЬКИМ КАТОЛИКАМ ВСІ КОЛИШНІ КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ ТА ВСЕ ЦЕРКОВНЕ МАЙНО». КРІМ ТОГО, ОСОБЛИВИЙ ПРЕДСТАВНИК ПАПИ ПРИ РАДЯНСЬКОМУ УРЯДІ, АРХИЄПИСКОП КОЛЯСУОННО ВИЗНАЄ, ЩО УКЦЕРКВА МАЄ ПРАВО МАТИ СВОГО ПАТРІЯРХА.
Авторитетна римська газета з 23 липня 1990 року помістила довшу статтю і виняткове інтерв’ю з Апостольським Нунцієм при Радянському уряді. У згаданій статті говориться на тему тих представників Ватикану, які змінили хід історії на Сході. До таких представників треба зарахувати насамперед Апостольського Нунція і представника Папи Римського у Східній і Центральній Европі, Архиєпископа Франческа Колясуонно.
У згаданому інтерв’ю на запитання щодо УКЦеркви, а насамперед щодо спірного і болючого питання у зв’язку із поверненням Українській Католицькій Церкві понад трьох тисяч церков та іншого майна, яке в 1946 році радянська влада сконфіскувала або віддала Російській Православній Церкві, архиєпископ Колясуонно повторив ті слова, які минулого травня він сказав у Львові під час зустрічі з трьома православними єпископами, а саме: «Коли УКЦеркву поставили поза законом, ви привласнили собі католицькі будівлі. Якщо зараз визнаєте, що ліквідація Української Католицької Церкви була несправедлива, то тепер ви мусите віддати назад плоди тієї несправедливости. Ви не можете мати претенсій тепер до католицької власности, мовляв, ми віддамо їм 50% з того, що колись було їхнє. ВСЕ ТРЕБА ВІДДАТИ НАЗАД законним власникам, крім того, що вони зі своєї щедрости бажають залишити вам, а не тому, що цього вимагає справедливість».
В інтерв’ю з римською газетою «Мессаджеро» Папський Нунцій, Архиєпископ Коляусонно також визнав, що українські католики мають право мати свого Патріярха.
Згадана газета також дає короткий нарис біографії Архиєпископа Коляусонно: він народився 65 років тому в південній Італії, поблизу міста Барі. На службу до Ватикану він вступив у 1958 році, насамперед як секретар вимогливого кардинала Тардіні. Підготовка на престижний пост Апостольського Нунція для Східніх Країн тривала 25 років в таких відмінних столицях як Вашінґтон, Делі; 10 років він працював як Апостольський Делегат в Африці, один рік в Югославії, а протягом минулого року Архиєпископ Коляусонно іноді двічі на місяць відвідував такі країни центральної і східньої Европи, як Польща, Угорщина, Чехо-Словаччина і Румунія. Згодом, як ті країни почали відкривати свої посольства у Ватикані, свої зусилля Апостольський Нунцій почав зосереджувати на Радянському Союзі, зокрема від 15 березня ц.р., коли Папа Іван-Павло II назначив Архиєпископа Колясуонно Апостольським Нунцієм в Москві. В інтерв’ю зауважується, що всі ставляться з великою пошаною до Архиєпископа Коляусонно: його високо оцінюють у Кремлі; московський Патріярх ставиться до нього з великою повагою і його з ентузіязмом прийняли українські католики. Італійський журналіст завважує, що це вже не така легка справа, бо українські католики завжди побоювались, що в імені остполітики й екуменізму Ватикан трошки нехтував справами Української Католицької Церкви.
Римська газета зазначує, що 14 травня ц.р. Архиєпископ Коляусонно зустрівся з радянським лідером Михаїлом Горбачовим і вручив йому листа Папи Івана-Павла II на тему людських прав і обов’язків. Сердечність тієї зустрічі захопила ватиканського посла. Він сказав, що Ґорбачов робить враження людини щирої, яка керується благородними почуттями.
27 липня ц.р. інша авторитетна італійська газета «Коррєре делля сера» цитує слова радянського президента Горбачова, які він сказав під час спільної пресконференції у Москві з нагоди зустрічі там з італійським главою уряду Андреотті: «Папа відіграв дуже позитивну ролю в нещодавніх подіях Европи. Це є факт, — сказав Горбачов, — який треба визнати».
Радянський президент також оптиміст щодо евентуальної подорожі Папи Івана-Павла II до Радянського Союзу. Під час тієї нагоди Горбачов підкреслив, що взаємини з Ватиканом є дуже добрі, також завдяки діяльності Папського Нунція. Однак, покищо дата такої плянової подорожі Папи до СРСР невідома. Італійська газета «Коррєре делля сера» вказує, що правдоподібно найбільшою перешкодою між Ватиканом і Кремлем щодо цього є справа Української Греко-католицької Церкви, яка під час «перебудови» здобула собі свободу віровизнання, яку в 1946 році їй брутально відібрала радянська влада. Тепер українські католики вимагають, щоб було повернено їх майно, яке відібрав їм «маленький батько народів» і віддав католицьке майно Російській Православній Церкві, яка в ті часи прислуговувалася комуністичному режимові. Згадана газета ще зазначує, що 5-мільйонна Українська Католицька Церква — це не тільки звичайна релігійна справа. Більшість українських католиків підтримує народній «Рух», який разом із представниками в Республіканському парляменті веде Україну до відокремлення.
Ольга Брошко
