До цієї марґінесової замітки примусив нас написати побут і виступ у Бавнд-Бруку митрополита Іоана, промова якого була надрукована на сторінках тижневика «Українські Вісті», що з’являються в Детройті за 29 липня 1990 р. Мабуть, найбільше болючим є, коли з вас насміхається, говорить неправду, обмовляє, зводить наклеп і прямо б’є вас ваш рідний брат по крові й хресті.
Таке доводиться переживати українцям-католикам від західньо-українських братів, православних автокефалістів і вже від деяких тут, у діяспорі. На жаль, у цьому веде перід митрополит і містоблюститель Патріярха Мстислава Владика Іоан, який пришиває УКЦеркві різні несотворені речі, навіть заперечує її українську ідентичність.
Болюче це ще й тому, що українці-католики, стаючи в обороні Української Католицької Церкви, ніколи не поминали згадувати і ставати в обороні знищеної Української Автокефальної Православної Церкви. Ми старались і стараємось діяти у дусі братньої і християнської любови. До речі, на іншому місці в цьому числі є надруковане становище українських владик з України і діяспори до проблем Української Автокефальної Православної Церкви, яке було прийняте під час синодальних нарад у Римі наприкінці червня ц.р. Це є діяметрально протилежне становище до звернень і промов західньо-українського автокефаліста Владики Іоана.
До речі, українці-католики не тільки раділи, але безпосередньо допомагали відроджуватись УАПЦеркві у Львові. Початок був зроблений добре, але з появою на форумі нововідродженої УАПЦ єп. Іоана з Житомирсько-Овруцької Епархії ситуація змінилась. Цікаво, що Владика Іоан не спромігся зорганізувати православних автокефалістів у Житомирі, а прийшов утверджувати автокефалізм у Львові. Було б цікаво знати, чому Владика Іоан покинув свою паству у Житомирі, де був 12 років? Чи справді Владика Іоан своїми потягненнями, далекими від правди заявами і промовами змагає до єдности, яку він так часто підкреслює? Дозволимо в тому сумніватись. «Звернення…» владики Іоана можна назвати, вибачаюсь за вульгарний вислів, «скандальним». На жаль, Владика Іоан послуговується аргументами з московського арсеналу. Наведемо хоч кілька таких винятків з цього «Звернення…», що було надруковане в тижневику «Українські Вісті», за 30 червня 1990 р.
Там написано: «Щораз виразнішим стає те, що вся кампанія реєстрації католицтва (яка часами опирається навіть на насильство) — це вираз групових інтересів людей, що здавна і відверто або скрито зорієнтовані на Польщу».
«Саме такий розкол формують ті «комісари» католицтва, які, видаючи бажане за дійсне, приступили до другого окатоличування Галичини».
«Ідеалізація католицтва, побудована на особі митрополита Шептицького, смішна, бо Шептицький — не закономірність, а аномалія католицького світу…». «Ватикан і католицтво ніколи не враховували інтересів України, її прагнення до незалежности».
Подібні вигадки, які сказав єп. Іоан, ми вже не раз чули з вищезгаданого московського арсеналу. Деякі з названих і не названих тут вигадок Владика Іоан також згадав у своїй промові на бенкеті у Бавнд-Бруку, за що його, як написано в «Українських Вістях», «нагороджувано довготривалими оплесками».
Не буду тут наводити цитати про гимн — «козацький рід» і «козацьку віру», бо це кпини, але ось інше місце: «Я думаю, я вважаю, я вірю, що наш народ це зрозуміє, але ми хочемо і вашої помочі, щоб ви писали про це, щоб знав народ, громадськість світу, що Ватикан знову пускає ті щупальця на Україну, як це було в 1500-х роках, в кінці 1600-х і так далі. Що він знову хоче внести це закабалення, внести незгоду між українським народом і то високі люди це роблять…».
Владико Іоане, чи припадком Ви не є один з тих, що самі робите закабалення і розбрат? Ви це зробили у Львові, Києві й почали тут, в діяспорі. Ваші слова не є виявом християнської любови і християнської культури. На жаль!
М. Галів
