Заходами управи відділу Українського Патріярхального Товариства у Нью-Йорку в неділю, 6 травня 1990 p., в Українському Народньому Домі відбулось спільне свячене, в якому взяло участь біля 150 осіб. До речі, Товариство вже від довшого часу кожного року влаштовує таку спільну імпрезу, в якій беруть участь члени Товариства і гості, яка має все родинний характер. Цю святочну зустріч відкрив християнським поздоровленням — «Христос Воскрес», вітаючи присутнього отця та всіх присутніх, голова управи Микола Галів і попросив на ведучого дир. Ярослава Пастушенка.
Ведучий Я. Пастушенко привітав учасників і попросив о. Теодозія Ільницького, ЧСВВ, провести молитву і посвятити Божі дари, що їх приготовили членкині Товариства. Під звук співу радісного «Христос Воскрес», що співали всі присутні, о. Теодозій святив на столах Божі дари.
У міжчасі ведучий представив представників громадських і наукових організацій та заповів, що спільне свячене не буде складатись тільки з перекуски, але також приготовано коротку мистецьку програму і буде виголошене святочне слово, що все разом нас перенесе в дещо інший світ.
У мистецькій програмі виступила солістка Святослава Качарай, яка є членом хору «Думка». Святослава при фортепіяновому супроводі проф. М. Лева виконала «Під Твою милість» Бортнянського, «Ой, одна я, одна» — Лисенка і «Ти рідна мова», слова Г. Столярчука, музика М. Лева.
Чудові виконання Святослави перенесли авдиторію у інший мельодійний і безжурний світ. Відома молода бандуристка Оля Ходоба виконала своїм ніжним мельодійно-делікатним голосом три пісні — «Снилося мені», «Ой, ходить сон» і «Ой, чий то кінь стоїть». Третій з черги виступив відомий диригент і композитор проф. Роман Левицький, який своїм приємним баритоновим голосом виконав свої композиції «Зустріч», «Львів» і «Мрія» до слів Ліни Костенко. Левицькому не вдалося так легко зійти з подіюму, бо слухачі не відпускали і на додаток просили заспівати «Два кольори мої», яке виконавець заспівав з великим чуттям і гармонійно. Всіх виконавців слухачі нагородили гарячими оплесками.
У короткому, глибоко продуманому святочному слові Микола Галів підкреслив особливі прикмети Христового Воскресіння, які мають безконечні, ці самі вартості тоді, коли ця подія звершувалась, і сьогодні й з такими піде у майбуття. «З цією безмежно радісною хвилиною також утверджувалась непохитна Христова віра. І власне сьогодні, у наш час це Христове Воскресіння має для нас дуже актуальні виміри. Ми бачимо, що на наших очах воскресає Українська Католицька Церква, якої трагічна Велика П’ятниця тривала понад сорок років. Також воскресає до нового життя наш народ. Все ж таки незаперечним залишається факт, що по Великій П’ятниці, після розп’яття, невідкличним є воскресіння. Можливо, наше, себто нашої Української Католицької Церкви, не повністю сталось воскресіння, але з певністю можна сказати, що наша Церква воскресає». Тут промовець звернув увагу слухачів на події, що довершуються на рідних землях, а зокрема про легалізацію нашої Церкви та всякі комісії і їх домовлення. З болем згадав ватиканських делегатів, які не надто справлялись, піддержуючи позиції московської патріярхії. Промовець підкреслив, що зорганізоване мирянство висловлює повну піддержку становища до Чотиристоронньої Комісії містоблюстителя Патріярха Мирослава-Івана Любачівського — Владики Володимира Стернюка. На закінчення слова промовець окремо привітав з днем Юрія всіх Юріїв і побажав їм многих літ.
Ведучий Я. Пастушенко, вітаючи гостей, окремо привітав присутніх гостей на залі з України — пані О. Слободян із Стрия і Тетяну Штанкову, архивістку з центрального Державно-історичного Архіву у Львові, і попросив її до слова привіту. Т. Штанкова подякувала за гостину і передала привітання з України.
Святочну зустріч закрив голова Товариства. Він подякував панству Ірині й Ярославові Куровицьким, що, як кожного, так і цього року подарували м’ясні вироби на спільне свячене. Окремо подякував відповідальному за технічну підготовку Юрієві Навроцькому з його дружиною Христиною, пані Любомирі Артимишин, яка була відповідальна за приготування свяченого, усім паням, що принесли печиво, та всім, що допомагали: Василеві й Зені Никифорукам, Іванні й Ярославові Климам, Євгенії Корчинській, Анні Секреті, Любі Раковській, Галині Кіляр, Володимирові Ворохові і Ярославові Дацькову. Окремо подякував Отцеві Теодозієві та всім виконавцям мистецької частини. Особливо щиро подякував ведучому Ярославові Пастушенкові за його дбайливе і уміле переведення програми спільного свяченого. А на закінчення подякував усім учасникам, що своєю участю збагатили нашу святочну атмосферу. Молитвою «Богородице Діво» закінчено родинне спільне свячене.
М. Г.
