В останніх двох роках, що поза нами і які прошуміли над нашими головами, мов якийсь дивний вихор своїми численними подіями, наша велика подія Ювілею 1000-ліття майже пішла в забуття. А ми мали її глибоко пережити перед,, під час і по її здійсненні. Пережити її «по» справді було неможливо, бо події в Україні полонили нас цілковито. І це є самозрозуміле.
Все таки наш Ювілей 1000-ліття не повинен би пройти таким швидким темпом попри нас. У різних виховних методах звертається все на момент «закріплення» чогось, що було передане, пережите, вивчене чи пізнане. Ювілей мав своє гарне духовне гасло: обновити все в Христі для зустрічі другого нашого тисячоліття. В цій обнові було доволі місця і часу по наших громадах на те «закріплення» духовно набутого. Те «закріплення», щоб бути успішнішим і тривалим, вимагало вже в часі підготовки доброго наукового підгрунтя.
Треба було нам пізнати значення і вплив християнства на нашу історію, на наш нарід, на його нову духовість, на його нову формацію. Все те мав на меті князь Володимир, шукаючи нової віри для своєї імперії по невдачі реформ своєї прадідної віри у Дажбога і цілого пантеону староруського часу. Християнська віра має своє розумове підложжя для її пізнання при помочі благодаті. І це не проста справа. Тому не диво, що в наших ювілейних святкуваннях важну ролю відіграла чи мала відіграти наука. Не тільки богословська, але й історіографія, і філософія, і мистецтво, і культура та інші сумежні їм науки. Преосв. Іван Прашко, який на Синоді (з черги був це п’ятий) в 1971 році реферував питання Ювілею, на перше місце поставив для програми: «Треба заплянувати наукові студії, щоб вияснити початки християнства в Україні…». Так запротокольовано. І думка була правильна.
Питанням тієї ролі науки в ювілейних святкуваннях і підготовки до Ювілею й участи Науки в тім Ювілеї зайнявся першим наш Український Католицький Університет в Римі в дискусіях і нарадах його професорів у середині сімдесятих років. Богу дякувати, не пізно! Забагато, однак, забрали часу різні дискусії, суперечки, заклики, пропозиції і пляни, поки прийшло до конкретного через різні труднощі і перешкоди. Серед того був важний заклик Блаженнішого Патріярха Йосифа до українських наукових інституцій і наших мужів науки зладити з нагоди Ювілею великий науковий Збірник (мрія була про кілька томів, як це зробили були поляки!), як пам’ятник для Ювілею. Заклик не мав великого щастя, бо наші «Мужі науки» запропонували міжнародню конференцію з участю деяких українських науковців, різні видання, розчислені на опрацювання на велике число років в майбутності і при тому з невиразною організацією української науки на еміграції. Коротше: конкретну, корисну і практичну пропозицію для ваги події перемінили на великий плян, що переростав рамці Ювілею зі складним змістом. Синод наших владик відіграв у тій справі ролю великої нерішучости і некооперації, зокрема у відношенні до УКУ, а потім і Конгресу, хоч наш молодий Університет грав ролю ініціятора, не претендуючи при тому на першу скрипку. Але все таки на вид тих складних нових плянів для створення наукового Збірника наші Владики прийшли до висновку, що треба, щоб Українська Наука на чужині такий пам’ятник для Ювілею створила. Синод, чи радше вибраний ним Центральний Комітет і Секретаріят звернувся до HТШ і до УВУ, щоб це зробити. УКУ залишено. Пропозиція такого несконкретизованого характеру, очевидно, по кількох місяцях нічого невдала. Тоді при кінці 1982 року Блаженніший Йосиф і його Крилос звернулися до окремої особи, доброго організатора і людини твердої волі — проф. д-ра Володимира Янева — тоді ректора Українського Вільного Університету, щоб він зайнявся Конгресом української науки з нагоди Ювілею, вислідом такого конгресу будуть його наукові праці, видані як Науковий Збірник з нагоди Ювілею як його тривалий пам’ятник. Цілий 1983 рік пішов на організаційну нелегку працю. Це все сказано дуже в скороченні, але за тим стоять довга історія, труд, мозольна праця. Серед нас такі речі не творяться легко, а вже ніяк не єдинодушно.
Проф. Янів поставив собі за ціль і умову: в такім Конгресі мають взяти участь всі українські наукові інституції, ніяке віровизнання нехай не приписує собі бути головним мотором (тому відпав УКУ як організатор!), конгрес має бути соборницький і екуменічний. Завдання нелегке, але проф. Янів його виконав. При кінці 1983 року все було приготоване до організації окремого тіла, що провадило б працю дальше. В травні 1984 року в Мюнхені відбулась перша конференція в приміщеннях УВУ і на ній створено окремий Комітет для організації Наукового Конгресу з діловою президією, статутом та нарисом праці.
Такий Конгрес Української Науки в діяспорі відбувся з участю 28 українських наукових інституцій від 28.4. до 2.5. 1988 р. Від Церков взяли участь Українська Католицька Церква, Православна Церква і Євангельські Громади. Вислід праць Конгресу — 38 доповідей — наукових праць.
Перед Конгресом відбулись теж наукові Конференції з рамени деяких наукових інституцій: перша в Бавнд-Бруку в червні 1985 р. з рамени православного осередку з 12 доповідями. Друга в жовтні 1985 року в Римі з рамени УКУ і УБНТ в Римі з 10 доповідями. Третя конференція в липні 1986 року в Мюнхені для покликання 8-членної Комісії для програми конгресу з доповідями мовознавчої Комісії Подібні Конференції з рамени Комітету відбули теж інші афілійовані наукові інституції (УВАН — Канада, філія УКУ — Лондон), що в цілості дало разом 43 доповіді, тобто більше, як сам Конгрес (38 доповідей). Деякі з них вийшли окремою збіркою, інші були публіковані в наукових журналах або вийдуть ще окремими збірками.
Науковий Збірник нашого Конгресу побачив світ 23 лютого 1990 року, тобто за не цілих два роки від Конгресу. Це велика подія і щасливий факт, бо сповнилась велика мрія численних осіб, а в першу чергу нашої Церкви, що такий «Тривалий Пам’ятник» наша наука на еміграції створила і дала. Такий Збірник і наукові праці в часі Ювілею і в роках по ньому мають за ціль саме — закріпити овочі і святкування Ювілею. Це робить наука, і вона повинна продовжувати якийсь час це діло. Тому і треба було це відповідно відзначити.
4 квітня в будинку УВУ у Мюнхені відбулась торжественна презентація цього збірника з відповідною програмою. На окреме запрошення в авлі нашого університету зібралось біля п’ятдесят гостей мюнхенської громади і кількох з дальших місцевостей для цього наукового торжества. Між гостями були о. Є. Мудрий, ЧСВВ, з Риму, о. І. Музичка — теж з Риму, о. Р. Мизь з Югославії, деякі професори УВУ, д-р Дем’янів з Пфорцгайму, представники деяких організацій Мюнхену.
Коротким словом про вагу події і її значення та честь для УВУ відкрив це торжество ректор УВУ проф. Т. Б. Цюцюра і передав слово проф. В. Яневу. Він у коротких, але барвистих словах, при тому зі статистикою і датами в руках, подав короткий нарис історії появи Збірника від хвилини, коли почав він організувати Конгрес Української Науки з нагоди Ювілею. Це була хвилина проф. Янева! Вона була винагородою для нього, бо справді, без перебільшення, Конгрес, Збірник та інші праці Комітету — це велике його досягнення у віці 82 роки, це овоч великої його працьовитости, посвяти, незвичайної енергії, а при тім практичного і глибокого християнського життя і набожности до Святого Духа, які дали йому сили для створення цього пам’ятника Ювілею. По великій і складній його життєвій одисеї він ступив на шлях науки, і Збірник та Конгрес є гарними овочами того шляху, про який він писав у своїй автобіографій поемі:
Є тільки шлях, одна дорога,
Нема в ній меж ні вороття,
В змаганні світлого та злого
По істину і зміст буття
Веде мій шлях, стрімка дорога…
Проф. Ігор Качуровський представив другий Збірник, який Комітет постановив був видати, а саме: Хрестоматія української релігійної літератури – Книга перша – поезія, що появилася рівночасно зі Збірником доповідей Конгресу. Проф. Качуровський з ерудицією літературознавця вказав, чому саме вибрано назву «Хрестоматія», а не антологія, подав короткий історичний нарис появ різних у нас антологій та збірок поезій в минулому, зокрема релігійної поезії, і врешті подав короткий нарис про постання тієї Хрестоматії, повної і фахово злаженої, над якою він працював особисто. Він теж працює над другим томом, в якому будуть прозові твори (окрім романів) і драматичні твори з релігійною тематикою. Другий том появився б колись у майбутньому. Видання Хрестоматії релігійної поезії фінансував Союз Українців у Великій Брітанії своїм коштом, і це є велика заслуга українців у Брітанії, бо кошти були немалі. Видання цієї Хрестоматії є гарне, з мистецьким оформленням та прикрасами на 560 сторінок друку у великім форматі.
З черги говорив о. І.Музичка і теж подав коротку історію чи, як він це назвав, «біографію» Наукового Збірника Конгресу від 1971 року до хвилини, коли працю над організацією Конгресу очолив проф. В. Янів.
Проф. Г. Васькович подав, як касієр Комітету, образ фінансів, якими можна було зорганізувати Конгрес і видання Збірника. Конгрес відбувся з першої пожертви Патріярха Йосифа, яку передав у сумі 30,000 долярів теперішній Блаженніший Мирослав-Іван. Збірник появився з пожертв німецького уряду, трьох наших єпископів (тільки трьох!) та жертводавців. Не велике було число жертводавців, але для творення великих цілей не все діяли маси, а реалізувало ідеї «мале стадо» з вірою у свою правду.
По проголошених словах промовців наступила хвилина вручення Збірника і Хрестоматії присутнім жертводавцям і гостям. Зі зворушенням треба було дивитись, коли ці щирі Добродії брали до рук об’ємистий том Збірника з радістю, що й вони причинились до його появи. Серед тих щасливців була одна жінка, якої чоловік не дочекався тієї хвилини мати в руках цей пам’ятник 1000-ліття, на який він дав із своїх ощадностей 6,000 марок. Щаслива подруга, що збирає заслуги свого чоловіка.
Вечір закінчився гарною гостиною, яку приготувало наше зорганізоване жіноцтво в Мюнхені. І це доповнювало врочистий зміст цієї пам’ятної події У ВУ, в якого мурах і серцях його професорів формувався цей тривалий пам’ятник нашому тисячоліттю для закріплення його духовних здобутків.
П.С. Науковий Збірник 1000-ліття можна набути в ціні 120 нім. марок (70 амер. дол.), виписуючи чеки на « Millenium » і адресуючи:
Komitee des Wissenschaftlichen Kongresses – Pienzenauerstr. 15; D-Munchen 15, West Germany.
Хрестоматія коштує 70 нім марок (50 амер. дол.) і замовляти у:
Ukrainian Booksellers and Publishers, 49, Linden Gardens, London W2 4HG, England.
