Високопреосвященніші Владики,
Ієрархи Української Католицької Церкви в Україні
Українська Католицька Церква переживає своє велике свято: після сорока п’яти років катакомбного існування вона повертається до легального життя. Припинене постановами т.зв. львівського «собору» 1946 року законне існування Церкви відновляється. Це перемога всієї спільноти, її членів: ієрархії, духовенства, монахів і монахинь, мирян. Зокрема Ваші зусилля, Високопреосвященніші Владики, Ваша непохитна постава, пастирське слово позволили перетривати довгі роки лихоліття. Це саме завдяки Вам Церква навіть у підпільних обставинах могла розвиватися, нести свої нормальні душпастирські послуги, а перш за все висвячувати нових священиків. Тому теж ми, учасники Міжнароднього Конгресу мирян Української Католицької Церкви, висловлюємо Вам нашу синівську вдячність за Ваш довголітній труд.
Не зважаючи на видимі зміни, наша Церква стоїть сьогодні надалі з рядом проблем, пов’язаних з її правним статусом. Немає акту легалізації Української Католицької Церкви, не засуджено т.зв. львівського «собору» 1946 року, ані не ліквідовано його правових наслідків. Не вирішено справи віддачі храмів, манастирів, каплиць та іншого майна УКЦ. Надалі не надано права вести нормальну душпастирську послугу, навчати катехизми, організувати релігійні об’єднання чи спілки. А це ж основна діяльність і кожної Церкви у кожній цивілізованій країні. Тому теж ми, зібрані на Конгресі мирян члени УКЦ, висловлюємо повну підтримку слушних вимог, представлених Вами, Високопреосвященніші Владики, у переговорах з адміністративними чинниками УРСР та Російською Православною Церквою, а викладених у Вашому письмі з 17 березня 1990 року. Ми глибоко переконані, що тільки непохитним відстоюванням основних прав нашої Церкви можна добитися бажаних результатів.
На Конгресі протягом трьох днів ми обговорювали питання участи мирян у житті Церкви, завдань, які стоять перед нами як поодинокими членами Церкви та перед нами як представниками мирянського руху. Наслідки наших нарад, розмов і дискусій багатогранні. Свої передумання ми рішили викласти у проекті документу п.з. «Миряни Української Католицької Церкви». Спираючись на огляді місця мирян в історії нашої Церкви, на навчанні Вселенської Церкви, а також на аналізі нашого сьогодення і завдань на майбутнє — ми намагаємося визначити напрямні для мирян і мирянського руху. Вважаємо бо, що свідоме несення мирянами свого християнського апостольства становить невід’ємну частину будування Церкви — Містичного Тіла Ісуса Христа.
Наш документ трактуємо, як проект. Для праці над ним ми покликали комісію, яка після завершення своєї праці розповсюдить його. Водночас заохочуємо Вас, Високопреосвященніші Владики, висловити свої думки про проект.
Українська Католицька Церква стоїть на порозі нового періоду своєї історії. Після років важких випробувань приходить час відбудови церковного життя, вияву власної тотожности. Надіємося, що це проходитиме безперешкодно у сприятливих умовах. Зібрані на Міжнарод- ньому Конгресі мирян члени УКЦ плекають надію, що миряни надалі активно включатимуться у цей процес, співпрацюючи з ієрархією Української Католицької Церкви.
Люблин, 1 квітня 1990 р.
Учасники Міжнароднього Конгресу мирян УКЦ
