14 січня в Торонто, Канада, Українські Молодіжні Ансамблі під мистецьким керівництвом маєстра Василя Кардаша давали свій Різдвяний Концерт.
Моє перше враження з концерту було приголомшуюче — до яких лише висот може сягнути людина у своїм творчім та організаційнім пориві під животворчим впливом Духа Господнього. Маю на увазі ту невелику ростом, але наполегливу і самовіддану в досягненні мистецьких висот людину — диригента Українських Молодіжних Ансамблів — маєстра Василя Кардаша. Це ж він із своєю такою ж працьовитою і невтомною дружиною Ларисою серед загальної байдужости чи навіть перешкод створили це двістідушне вокально-музичне стоваришення, самий вигляд якого у цій монументальній церкві св. Павла в Торонто підносив уяву і свідомість людини до вищих регістрів Духа, переносив її у світ Божества, у світ недоторкальний.
Дай же Боже, щоб усі ми навчилися цінити велич цих ансамблів і геркулесову працю їх провідництва і тих самовідданих учасників — від 5 до 60 років, щоб усі могли так бачити і сприймати душею сердець той чарівний вплив різдвяного дійства, яким впивалося кілька тисяч слухачів у цей незабутній вечір. Надпрограмовою приємністю був вертеп ТУСМ-у і сольоспів гостей з України пані М. Майчик при супроводі сина Тараса.
І на душі, і на серці відчувається небесна насолода концертом, у вухах далі вібрують солодкі звуки колядок і щедрівок, довготривалих оплесків і на очах з’являються непрошені сльози радости… Так, як поет надає змісту і краси своїй поезії, як композитор надає їй музичної краси і звучання, так і диригент хору — він же вимогливий!— формує вокально-сценічне обличчя, духовний зміст і високо мистецьке звучання пісень, колядок і щедрівок. І ця дисципліна, всі спрецизовані звучання цього великого мистецького колективу — від маленьких барабанщиків до численної духової оркестри «Авангард» з тими блискучими трубами, що відсвічувались золотим сяйвом на великій сцені разом з жіночим хором «Левада» та чоловічим хором «Оріон» — все це наслідок муравлиної праці диригента, управи і всіх членів Ансамблів, включно з солістами (Й. Гошуляк, В. Шевель, Л. Мороз-Козак і Б. Темнюк) й акомпаньяторками (Мирослава Колесар і Тамара Вайда). Усі вони зуміли згуртуватись на прославу Бога і України в такий солідний творчий, високомистецький моноліт. Хай щастить їм Бог на многії літа!
Хай слава його лунає щораз гучніше; милі звуки духового серця цього небуденного колективу дають себе відчути навіть серед матеріялістичних джунглів нашої діяспори і в нашій Україні. У цьому полягає їх месіяністична роля.
Українські Молодіжні ансамблі заслуговують на більше уваги і допомоги з боку української вільної громади, бо це дзеркало національної культури, це оаза національної морально-духовної чистоти, наших одвічних звичаїв і традицій — це зародок і потенція нашого світлого мистецького майбуття в нашій вільній незалежній державі.
С. Лантух
