Хвальна Редакціє!
В числі 2501 «Українського Слова» в Парижі із 17.12.89 р. на стор. З поміщені «Заяви УКЦ і УАПЦ про церковні відносини в Україні», а саме: заява Блаженнішого Мирослава-Івана про відношення Української Автокефальної Православної Церкви в Україні та не підписаний до згаданої теми коментар Українського Православного Слова» п.з. «Будьмо уважні!».
Автор коментаря пише: «Владика Кардинал у своїй заяві присвятив «черговій акції» на території УАПЦ — Галичині, сприяти відновленню УАП Церкви», яка мала б, як написано у Заяві, «зайняти і церкви, і парафії, що були завжди власністю і в посіданні Української Католицької Церкви».
Далі автор пише: «Владика-Кардинал радіє, що за прикладом УКЦеркви ожила й УАПЦ, одначе акція за відновлення УАП Церкви в Галичині вносить тепер замішання серед наших вірних. Нам сумно чути, що духовество УАП Церкви закликає українських католицьких вірних до відступства, а супроти цього не можна мовчати…».
Автор пише, що «можна б над цим закидом лише плечима здвигнути». Він його однак не заперечує, а оправдує наступними словами: «Коли так, то треба попросити Владику-Кардинала дати приклад-доказ, що Ватикан став свого часу в обороні духовенства і вірних Греко-католицької галицької Митрополії УКЦеркви, яку було насильно зліквідовано, а її духовенство і вірних насильно включено в Російську Православну Церкву та що при цій жалюгідній розправі згинули смертю мучеників майже всі її єпископи і кількасот священиків. Тепер, виходить, притрусити пилюкою забуття цю трагічну сторінку нашої національної історії можуть лише дві історичні постаті сучасної доби — М. Горбачов і Папа».
Логіка автора: виходить, отже, що уніятам треба б зрезиґнувати з легалізації УКЦ і приступити до УАП Церкви, в останньому часі пропагованої урядовими чинниками і російською Церквою, бо, мовляв, Ватикан свого часу не станув в обороні духовенства і вірних Греко-католицької Митрополії УКЦеркви…
Автор забув, що Ватикан не мав майже ніяких успіхів в намаганні полегшити долю переслідуваних католиків у большевицькому бльоці аж до приходу Горбачова до влади. Автор не знає, що Папа Пій XII видав в обороні переслідуваних уніятів і УКЦ дві енцикліки: «Орієнталес омнес» 1946 та «Орієнталес екклезіяс».
В 1952 р. Папа Іван ХХІІІ визволив із Сибіру св.п. Митрополита Йосифа Сліпого. В Римі існує українська гімназія, духовна семінарія і ряд релігійно-культурних інституцій. Чи будуть вони в Києві? Це покищо сфера бажань.
Після візити Горбачова Папа відвідав українский відділ ватиканського радіо, погратулював співробітникам і поблагословив український нарід. Будьмо реалістами: які канонічні зв’язки має УАПЦ? Московська Патріярхія бажала б її найрадше як собі підчинену автономну Церкву.
За визнання УАПЦ серед вільних православних Церков треба їй ще боротися, але не із земляками-уніятами, бо це тільки симптом недержавного думання. А зривати УКЦ з Римом, бо він, мовляв, не боронив, було б історичною помилкою, анахронізмом, кроком назад.
Вкінці прислухаймось до перестороги М. Чорновола із 17 листопада 1989 p., поміщеної в цьому ж числі «УС» на 3 стор. Цитуємо: «… Насторожує й те, що до української автокефалії, крім священиків, щирість намірів яких не викликає сумнівів, раптом почали зголошуватися деякі священнослужителі, чистота помислів яких щонайменше сумнівна… Львів став зачинателем багатьох прогресивних зрушень в українському житті. Але, здобувши собі початкову базу на заході — в чому нічого дивного немає, з огляду й на часткове переміщення українського населення і на деякі зміни в психології віруючих — УАПЦ, на мою думку, усі свої подальші зусилля повинна спрямувати на схід — традиційно православні області, де особливо на Придніпрянщині, релігійне життя є суспільною руїною. Хоча щось не чути, до речі, щоб партійні функціонери симпатизували там відродженню українського православ’я».
П’ять мільйонів уніятів не є жодною загрозою для росту УПАЦеркви. За те сприяння ворожій агітації можливих агентів КҐБ до відступства від Риму, тоді, коли УКЦ має право реєструвати громади, може УАПЦ непотрібно скомпромітувати. Мирослав Кардинал Любачівський має повну рацію, коли перед відступством перестерігає. Бережімось вовків у овечих шкурах.
Український уніят
Б. Шарко
