14 червня — Митрополит висвятив своїх священиків.
1 липня — Митрополит виїхав на один тиждень до Відня. По дорозі туди він зупинився у Велеграді на святкування в честь свв. Кирила і Методія. З приводу відкриття пам’ятника Іванові Гусові Митрополит відправив Богослуження для численних паломників, які прибули до Велеграду, щоб запротестувати проти Гуса і його вчення.
В неділю Митрополит відправив українську Службу Божу й виголосив проповідь. Під час святкового прийняття його вітали присутні оваціями.
У Відні Митрополит переговорював у справі обсадження станиславівського єпископства.
5 липня — Митрополит був знову у Велеграді й брав участь у святкуваннях 40-річчя від 1863 року, в якому було відзначено 1000-ліття приходу свв. Кирила і Методія на Моравію.
29 липня — Митрополит виїхав до Унева, де мав залишитися до 18 серпня.
10 вересня — Митрополит посвятив угольний камінь під дім для дяківської бурси, будованої на його кошт при вул. Петра Скарги.
12 вересня — Митрополит вітав цісаря Франца-Йосифа І на половині сходів до катедри св. Юра. Потім він відслужив Єктенію й відбув розмову з цісарем.
14 вересня — Митрополит поїхав до цісаря у Хлопів і був там учасником святочного обіду в честь монарха.
22 вересня — Відкриття «Народньої Лічниці» у Львові. Митрополит посвятив її при співучасті цілої капітули. По посвяченні відбувся в митрополичій палаті святковий обід.
У жовтні — заходами Митрополита припинено виклади для богословів у будинку семінарії. На його доручення, почавши від 29 жовтня 1903 p., питомці семінарії почали ходити на виклади в університеті.
З листопада — Митрополит виїхав до Відня на конференцію австрійських єпископів. Звідти він мав виїхати на довший побут до Риму. В той час видавана на літографі віденська газета «Вест-естліхе Корреспонденц» помістила польський пашквіль проти Митрополита. Поляки твердили, що його поведінка в Соймі викликала «загальне обурення», бо він зрадив польський нарід. В Римі, писавли вони, ідуть заходи, щоб усунути його з митрополичого престолу. Згадану вище газету редагував жид Калішер. В коментарі на цей пашквіль редакція «Діла» писала: «На щастя, цієї газети ніхто не читає, і стаття в ній компромітує поляків». («Діло», 6 листопада 1903, стор. 2).
27 листопада — Митрополит приїхав до Риму.
З грудня — Митрополит, куратор Української Церкви при Апостольській Столиці, о. М. Яцковський, та удієн нашої колегії в Римі були на удієнції в Папи.
При кінці 1903 року Митрополит пожертвував тисячу корон на будову українського народнього театру.
1904
6 лютого — Митрополит виїхав до Станиславова в справі фундації, пов’язаної з подарованою ним тамошній капітулі бібліотеки вартости 20,000 корон. Він зложив у «Дністрі» 30,000 корон на прізвище єпископа й на капітулу у Станиславові з тим, що відсотки від цього капіталу мали йти на поповнення бібліотеки. Фундація носила назву Митрополита Шептицького.
11 лютого — Митрополит виїхав до Відня в справі обсадження станиславівського єпископства.
27 лютого — Митрополит був на авдієнції в цісаря.
29 лютого — Митрополит повернувся до Львова.
16 березня — Митрополит виїхав до батьків у Прилбичі.
21 березня — Митрополит відвідав свою хвору матір у Прилбичах. Вона померла 17 квітня 1904 р. на 67-му році життя.
7 травня — Митрополит почав канонічну візитацію селом Куровичі, повіт Перемишляни.
16 травня — Митрополит видав пастирський лист «Про Непорочне Зачаття ПДМ».
21 травня — Митрополит видав пастирський лист «Про соціяльну квестію».
Митрополит виїхав на візитацію Новосілок біля Унева й був там до 24 травня.
8 червня — Митрополит виїхав знов на канонічну візитацію.
19 червня — Митрополит довершив чину висвячення о. д-ра Григорія Хомишина на єпископа Станиславова. Йому співслужили: єп. Константан Чехович і Йосиф Більчевський, польський архиєпископ Львова.
24 червня — Митрополит виїхав до Кізлова, де парохом був о. Бачинський.
28 червня — Митрополит виїхав на канонічну візитацію Залозецького повіту, починаючи від села Чепелі. Він побував чотири дні в Підкамені, а 2 липня мав виїхати у Брідський повіт.
8 серпня — Митрополит видав пастирський лист «Про канонічну візитацію».
16 серпня — Митрополит був у Перемишлі. Там відвідав капітульну бібліотеку й вибрав собі книжки, які відносилися до історії ЧСВВ, над якою працював кілька років.
21 серпня — Митрополит виїхав на один тиждень до Унева. Звідти мав вернутися до Львова, де в той час побував д-р Кербер. Опісля задумував виїхати на лікування до заведення Лемана біля Дрездену.
25 серпня — Митрополит видав пастирський лист «До поляків греко-католиків». Цей лист писаний польською мовою, бо Митрополит уважав її рідною мовою адресатів. Там він торкнувся справи національного патріотизму, перестерігав перед національною ненавистю, як нехристиянським феноменом, а національні кривди п’ятнував, як велике зло.
26 вересня — Митрополит повернувся до Львова. Коротко опісля він мав виїхати на канонічну візитацію Долинського , Перегінського й сусідніх деканатів.
4 жовтня — Митрополит узяв участь у святі коронації Богоматері з Тухова в Польщі. Там він виголосив проповідь «Прапор Марії».
1 грудня — Митрополит виїхав з 14 особами до Риму на святкування 50-річчя проголошення догми про Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії. В Римі він рукоположив на священика Амвросія Редкевича, богослова з університету в Інсбруці, пізніше священика в Америці.
1905
15 січня — Вечір у честь Митрополита, влаштований виховниками інституту Сестер-Василіянок у Львові.
25 січня — Митрополит узяв участь у засіданні Державної Ради. Через недугу він зрезиґнував з секретарства в Палаті й на його місце парляментарна комісія призначила Теофіля Меруновича.
3 лютого — Митрополит виїхав на один тиждень до Крехова.
19 лютого — Митрополит видав пастирський лист «Про церковне братство» (Для вірних).
26 лютого — Митрополит виїхав знов на один тиждень до Крехова.
4 березня — Митрополит видав пастирський лист «Про церковне братство» (Для духовенства).
13-15 березня — Митрополит проводив реколекціями в катедрі св. Юра у Львові.
9 травня — Митрополит виїхав на кілька днів зі Львова. По повороті він задумав їхати на канонічну візитацію Буського й Олеського деканатів. Його мав супроводжати о. крил. Олександер Бачинський.
1 липня — Митрополит виїздить закордон. (Куди, не можемо докладно встановити. Див. «Діло», 1 липня 1905 p., стор. 2).
У серпні — Митрополит відвідує з групою моравських паломників Святу землю.
5 вересня — Митрополит повернувся «з подорожі на Схід» (Див. «Діло» 8 вересня 1905 p., стор. 3).
15 вересня — Максимілян, князь Саксонський, гостював у Митрополита. Він приїхав до Львова, щоб познайомитися з нашим обрядом. Під час відправ у катедрі св. Юра він захоплювався співом хору української гімназії.
26 жовтня — Митрополит узяв участь у нараді галицьких єпископів, яка відбулася в резиденції вірменського архиєпископа Теодоровича. Під час нарад були обговорювані шкільні справи з церковного боку.
11 грудня — Митрополит виїхав на довший час до Кракова. Мав вернутися до Львова 19 грудня.
Митрополит виготовив «Типикон Студитської Лаври св. Антонія Печерського в Скнилові».
28-29 грудня — Митрополит скликав епархіяльний собор.
У 1905 році Митрополит засновує Український Національний Музей у Львові і робить першу спробу створення у Львові вищої богословської школи з правом надавання докторату. Цей задум знівечив спротив польських єпископів.
1906
22 січня — В товаристві перемишльського й станиславівського єпископів, посла Юліяна Романчука й д-ра Короля Митрополит був на авдієнції в цісаря Франца-Йосифа І. У своїй короткій промові він висловив бажання, щоб український нарід у Галичині був трактований справедливо в новому виборчому законі та щоб дістав належне йому число мандатів, з уваги на його територію й число його населення.
18 лютого — Митрополит виїхав з єпископом К. Чеховичем і архиєпископами Й. Більчевським і Теодоровичем до Відня на конференцію австрійських єпископів.
З квітня — Митрополит видав пастирські листи «Сестрам-Служебницям» і «Про почитання Серця Христового».
28 червня — Митрополит виїхав на канонічну візитацію Калуського деканату.
7 липня — Митрополит посвятив Руський Народній Дім у Калуші.
10 серпня — Митрополит вернувся з канонічної візитації Перегінського деканату, де відвідав тільки шість парафій, бо в повіті вибухла епідемія. Полагодивши деякі справи у Львові, він виїхав через Відень до Риму.
1 вересня — Митрополит повернувся до Львова.
5 вересня — Митрополит і 548 паломників виїхали зі Львова на прощу до Єрусалиму. На кораблі «Тіроль» Митрополит посвятив престоли, а під час заходу сонця виголосив полум’яну проповідь.
28 вересня — Паломники вернулися до Львова. Митрополит відлучився від них по дорозі й поїхав до Риму.
14 жовтня — Митрополит виїхав на місію до Лолина, відтак до Долини.
21 жовтня — Митрополит повернувся до Львова.
У 1906 році Митрополит заснував жіночу гімназію Сестер-Василіянок у Львові при вул. Потоцького 104.
1907
20 січня — Митрополит виїхав на один тиждень до Жовкви.
Видав пастирський лист «Сестрам-Служебницям».
У лютому — папа Пій X дав Митрополитові свою усну згоду опікуватися вірними східнього обряду по своїм найкращим силам і всіма засобами. Тоді Митрополит призначив о. Олексія Зерчанінова генеральним вікарієм Кам’янецької єпархії й доручив йому також працю для російських католиків у Петербурзі.
13 березня — Митрополит виїхав через Будапешт до Риму.
За позволенням Папи Пія X Митрополит виїхав у березні в Білорусь і в Україну.
11 квітня — Під покровительством Митрополита у Львові відбувся концерт хорів у користь «Народньої Лічниці».
13 травня — Митрополит висвятив на єпископа о. Стефана Сотера Ортинського.
Митрополит посвятив «Народню Лічницю», а потім гостив учасників обідом у своїй палаті.
23 червня — Митрополит посвятив церкву у Бібрці.
7 липня -— Учасники паломництва до Єрусалиму вручили Митрополитові окремий адрес з подякою. Оправа адреса була зроблена з оливного дерева, а текст був списаний на пергамені. До адресу був залучений альбом з палестинськими квітами й фотографіями.
24 липня — Митрополит зустрівся з українськими послами у Відні. Того дня, по заключному засіданні Державної Ради, всі вони мали вечерю в ресторації Штефанскеллер. Коли Митрополит відходив, один із послів побажав йому щасливої подорожі до Інституту Лемана біля Дрездену. Відповідаючи на це побажання, Митрополит заявив, що в усій його публічній роботі його провідною думкою є солідарність з репрезентацією українського народу. Він закликав усіх послів до солідарної праці й обіцяв їм свою дальшу співпрацю.
25 липня — 2 серпня — Митрополит був у Велеграді. По Велеградському з’їзді польські часописи писали про поганий стан здоров’я Митрополита. Ці поголоски польської преси виявились перебільшеними, хоч Митрополит мав проблему з ногою. Однак, побувши деякий час в Інституті Лемана біля Дрездену, він почувався краще й задумав поїхати до Підлютого. Його поворот із Дрездену був передбачений на 24 серпня 1907 р.
10 вересня — Монсіньйор Авреліо Пальмієрі прибув до Львова й був гостем Митрополита. Приятель українців, монс. Пальмієрі помагав нашій Церкві впливами в Римі й збирав матеріяли про нашу Церкву й нарід. Завдяки його заходам Папа Пій X дозволив на відкриття окремого українського відділу у Ватиканській бібліотеці. Зі Львова монс. Пальмієрі виїхав на православний Собор у Петербурзі.
6 жовтня — Митрополит виїхав на місію і реколекції до Калуського й Перегінського деканатів.
26 листопада — Митрополит видав пастирський лист «Зближаються часи…» (У 1500-ті роковини смерти св. Івана Золотоустого).
У 1907 році Митрополит виготовив «Начерк уставів Згромадження Сестер-Служебниць Пречистої Діви Марії Непорочно Зачатої, обряду русько-католицького».
1908
12 січня — Митрополит посвятив прапор товариства «Сила» у Львові. «Сила» була товариством українських заробітчан і слуг. Головою цього товариства був В.Нагірний.
У лютому — Митрополит і група українських паломників виїхали до Риму на ювілейне свято св. Івана Золотоустого. Під проводом кардинала Ванутеллі та в присутності антіохійського і сирійського патріярхів та багатьох східніх єпископів торжество почалось у грецькій колегії, а закінчилось грецьким Богослоуженням 12 лютого в присутності Папи Пія X. Від 1438 року це була перша греко-латинська церемонія, в якій взяли участь Папа, Священна Колегія, члени папського двору та різні церковні достойники.
13 лютого Папа прийняв усіх достойників, між ними також Митрополита Шептицького, на авдієнції й висловив своє бажання, щоб усі християни Сходу об’єдналися з Римом. Папа сказав, що різниці між Сходом і Заходом постали із східніх пересудів проти Риму й принесли Церкві велику шкоду та поставили її під панування безвірків (інфіделес).
Заходами Митрополита Шептицького запляновано побудувати у Вифлеємі церкву Різдва Христового з манастирем ОО. Студитів Скнилівської Лаври. Для завершення цього задуму, писав Митрополит у порученім листі, Провидіння післало о. Петра Курі, греко-католицького священика, пароха Вифлеєму. Отець Курі, грек-мелхіт, за згодою Митрополита плянував вступити до Студитського манастиря у Скнилові, стати священиком і збирати пожерти на церкву, у якій Богослуження могли б відправлятись у нашім обряді на грецькій і арабській мовах для вірних греко-католиків грецької чи арабської мови. Комітет побудови церкви у Вифлеємі творили: Олександер Барвінський, Тит Заячківський, о. д-р Йосиф Жук, Іван Левинський, о. Теодозій Лежогубський, д-р Євген Озаркевич, Т. Ревакович, д-р Кирило Студинський, о. Іван Чапельський, д-р Степан Федак, о. Йосиф Фолис і о. Петро Курі.
18 лютого (?) — Під час авдієнції Папа Пій X дав Митрополитові дальші власноручно підписані документи — повновласті до організації російської католицької Церкви в Росії.
16 березня — Митрополит виїхав до Відня, щоб під надзором лікарів-спеціялістів лікувати недужу ногу. Передбачували, що це лікування потриває коло трьох тижнів.
8 квітня — Митрополит задумав вертатися з Відня до Львова. Однак, цьому перешкодила недуга ноги, й тому він поїхав на дальше лікування до Вісбадену в Німеччині. Там він залишився до 11 квітня, після чого поїхав до одного манастиря на реколекції. По закінченні реколекції Митрополит вернувся на дальше лікування до Вісбадену.
21 квітня — Митрополит вернувся до Львова. Він усе ще не почувався добре й не міг приймати візит.
24 квітня — Митрополит виголосив проповідь, у якій торкнувся вбивства Потоцького Мирославом Січинським. Він засуджував це вбивство, підкреслюючи, що «злочинами не служиться народові». «Народові служиться, — казав він, — любов’ю, працею, пожертвуванням, святістю, чесністю тощо».
У червні — Митрополит відвідав деякі парафії в Янівськім, Щирецькім і Журавенськім деканатах. Шостого червня він поїхав у Стрийський деканат. Він був у Добрянах, 8 червня посвятив церкву в Конюхові, а 9 червня приїхав до Стрия.
25 липня (?) — Митрополит виїхав на лікування до санаторії Лемана «Цум вайссен Гірш» біля Дрездену.
У жовтні — Митрополит брав участь у засіданнях галицького сойму.
8 листопада — Митрополит висвятив 20 священиків.
13 листопада — Митрополит виїхав до Риму.
1909
21 січня — Митрополит почав писати пастирський лист «Преподобним у Христі Інокиням ЧСВВ; нарис конституції жіночих манастирів ЧСВВ Галицької провінції». Цю працю він закінчив 9 травня.
Митрополит написав у Відні пастирський лист «До української інтелігенції».
25 квітня — Митрополит виїхав на один тиждень до Лаврова.
19 червня — 3 приводу 500-ліття смерти Якова Стрепи, одного із перших галицько-польських митрополитів, Митрополит відправив Богослуження в костелі ОО. Францісканів.
20 червня — Митрополит посвятив бурсу Руського Товариства Педагогічного при вул. Крижовій (пізніше Потоцького) ч. 65.
Далі буде
