Христос рождається! Славіте Його!
У день Різдва Христового, 25 грудня і по-новому, і по-старому стилю 1989 року, як є тепер, поперше після довгих років наша Греко-Католицька Церква в Україні святкує, як рівноправна релігія, наші найщиріші привітання і найкращі побажання радісно шлемо Його Святості, нашому духовному Батькові Іоанну-Павлу ІІ з вдячністю за постійні молитви і батьківські піклування для нас, католиків східнього обряду. Блаженнішому Верховному Архиєпископу і Митрополиту Кардиналу Мирославу-Івану, справедливим і доброзичливим Представникам Радянського Уряду, як також і високим Представникам солідарних з нами зарубіжних урядів і громадян, всім достойним Синам і Дочкам святої нам Католицької Матері-Церкви, які щиро молилися і моляться за нас, єпископам, священикам, монахам і монахиням і всім вірникам усіх українських Греко-Католицьких Єпархій на чолі з Львівською Архиєпархією, Закарпатської Мукачівської Греко-Католицької Єпархії, а також сусідніх нам Єпархій Пряшівської і Гайдудорожської, всім синам та дочкам нашої рідної Батьківщини без огляду на релігійну чи національну приналежність.
В день радісного Різдва Христового, коли нарешті й ми, греко-католики — українці, угорці, румуни — як рівноправна релігія свобідно молимось і колядуємо, наші найщиріші привітання та глибоке признання і вдячність шлемо також всім християнам і нехристиянам, які в дусі християнської і людської справедливости і солідарности щиро і сміло виступали за нашу рівноправність, які в солідарності з нами, говорили і писали правду про нашу Церкву і викривали всю неправду, виношувану супроти Неї. Зокрема глибока наша вдячність і признання всім нашим православним братам, котрі подібно як священик Ґлєб Якунін і Григорій Едельштейн перед цілим світом виступали за нашу легалізацію, ризикуючи навіть своєю волею. Цим ці православні брати показали і показують живий зразок щирого братерства не тільки між нашими братніми Церквами, але також і між нашими братніми народами, вшановуючи свободу совісти і переконання, підтверджуючи принцип рівности.
Рівночасно Вифлеємська радість і радість від нашої духовної волі в першу чергу спонукує нас впасти на коліна перед Вифлеємськими яслами і скласти глибоку подяку Новонародженому Спасителеві за всі Його великі ласки, особливо за ласку витривалости аж до кінця не тільки духовних наших пастирів, але й мільйонної нашої духовної пастви, яка разом зі своїми пастирями героїчно витримала і найбільші випробування. Жива віра, жертвенність, героїчна витривалість і непохитність наших віруючих — це все виявилось першою умовою і запорукою нашої волі.
Схиляючи коліна перед Вифлеємськими яслами в дусі взаїмного всепрощення, прощаємо всім тим, які вважають себе християнами і нехристиянами, які поповнили супроти нас несправедливість, які занимали і помагали занимати наші прадідні храми, які насильством спричинилися до розділення віруючих, які всякою неправдою виступали і виступають проти нас. Ми всім бажаємо добра і ні з ким не хочемо ворогувати. Ми не хочемо нічого чужого, а щодо себе вимагаємо тільки рівноправности. Провірений факт, що на місцях є люди, які усяким способом стараються гальмувати процес легалізації нашої Церкви, усяким способом сіють ненависть і ворожнечу до українців-католиків, посилають фальшиві телеграми, фальшиві доноси аж в центральні інстанції, в центральні газети. Нас до жалю дивує те, що в центрах є кому вірити таким підлим фальшивкам. Як підтверджує центральна газета «Известия» від 20 грудня 1989 року, тим підлим фальшивкам повірило навіть і офіційне представництво Московського патріярхату, яке видало в світ заяву про те, що певні кола із середовища українців-католиків нібито проводять насильство над православними храмами і православними віруючими, погрожуючи навіть фізичною розправою. Ми заявляємо перед цілим світом, що це все є найпідлішою вигадкою. Цікаво, що всяким фальшивкам легко вірять і представники Московського патріярхату замість того, щоб видати заяву про варварське насильство над греко-католицькими храмами, духовенством і віруючими в 1946-49 роках. Той, хто відважується безпідставно вигадувати «погрожування фізичною розправою», той легко може і провести провокаційну розправу тактикою Нерона: скоєний злочин приписувати невинним. Сякі провокаційні злочини проводились і не в так далекій минувшині. Тому про це все попереджаємо і всю світову громадськість — бути чуйними на випадок всяких провокацій.
Біля Вифлеємської ялинки молимось за той Божий мир, який ангели звіщали над Вифлеємом, мир любови без ворожнечі, мир справделивости і демократії без хаосу і насильства, мир через дотримання культури демократії, коли і така людина вважається рівноправною, яка інакше думає, але далека від усякого несправедливого насильства, вшановуючи і не порушуючи права кожної іншої людини. Нас не потрібно боятися нікому, бо ми виступаємо за мир і за свободу совісти і переконання кожної людини, ми молимось і підтримуємо все те, що признається загальнолюдськими вартостями. Хто признає Бога, повинен признавати і людину, бо людина — це образ і подоба Божа. Любов до людини переноситься і на людську природню спільноту. Різдво Христове — це в першу чергу свято любови. Заповідь, яка зобов’язує любити і шанувати батька та матір; зобов’язує любити і шанувати все те, що батьківське, що рідне: батьківську добру традицію, батьківську рідну мову і культуру, батьківську рідну землю і рідний народ, що живе на батьківській рідній землі. На місійних територіях Католицька Церква добрі звичаї народу чи племени вводить навіть до церковного обряду. Тому проти Католицької Церкви виступає тільки той, хто виступає проти народу, хто геноцидом готовий знищити народ. Католицькій Церкві чужа всяка людиноневисницька ідеологія. Католицька мораль людиноненависника, агресора так і йменує, а того, хто себе захищає від агресора, протестує обзивати бандитом. Зафіксовано документально, що Католицька Церква виступала проти гітлерівського і всякого людиноненависництва і геноциду. Не можна обвинувачувати Церкву за євангельський принцип: кесареві — кесареве, а Богу — Боже. Кесареві кесареве, народньому закону загальнолюдських прав. Якщо під тиском терору і тиранії Церква не може явно сповняти Божі закони, то вона старається сповняти їх в підпіллі, в катакомбах. Несправедлива експлуатація людини людиною, від кого би вона не проводилась, Христова Церква вважає «гріхом до неба вопіющим».
На протязі віків Христовій Церкві приходилось переживати всякі політичні режими, але Церква завжди старалась підбирати такий «статус кво», який не перепиняв би додержання Божих і природніх законів. Негідна поведінка окремих членів ніколи не спростовує вартість добрих принципів.
Офіційне проголошення рівноправности нашої Церкви поступило при існуючім законодавстві, яке ми стараємось дотримувати, хоч інакше воно осуждене всіми нам відомими авторитетами і проектом нового законодавства як антиконституційне, яке включає в собі невідділення держави від Церкви із-за дозвільної реєстрації релігійних об’єднань. Нове законодавство про свободу совісти передбачає дійсне відділення держави від Церкви і підкреслює тільки явочну реєстрацію, а не дозвільну. Надіємося, що у компетентних людей буде стільки мудрости, щоб людська спільнота не йшла назад, а тільки вперед. Надіємося, що новий закон про свободу совісти буде на належній юридичній висоті, остаточно утвердить рівноправність нашої Церкви і відновить ієрархічну структуру Церкви на чолі з Блаженнішим Верховним Митрополитом Кардиналом. Християнській релігії притаманне постійне духовне оновлення. За це молимось і зробимо все, що є в наших можливостях, щоб доказати на ділі, що рівноправність нашої Церкви служить на більшу користь і суспільства, і держави. Правдиві віруючі католики є корисними членами як для Церкви, так і для суспільства і такі ніколи не підуть за окремими амбіційними чи кар’єристськими намірами. Ми молимось і благословляємо перебудову, оновлення нашого суспільного життя.
Нехай Христовий мир і Вифлеємське світло всіх нас просвітить!
Христос народився! Славіте Його!
З РІДЗВОМ ХРИСТОВИМ І НОВИМ 1990 РОКОМ!
Єпископи Греко-Католицької Церкви в Україні
+ Софрон Дмитерко в.р.
+ Іван Маргітич в.р.
