Живемо у демократичному західньому світі свободи і можемо визнавати все, що нам бажається, і не потребуємо ховатись від свого особистого і національного «я», бо тут нам нічого не загрожує. Напевно це не є жодна уява, але дійсність. На жаль, під тим оглядом чомусь проф. Павло Р. Маґочий має сьогодні труднощі. Зрештою, це особиста справа П. Маґочого, і нас би це не повинно обходити, але якщо б він не брав участи в українському науковому світі. На жаль, він виявляється різний. Здавалось би, що того калібру науковий талант, як П. Маґочий, повинен виявляти своє виразне обличчя. Часом трудно вгадати, коли він є невіруючим чи індиферентним до релігії протестантом чи протестантського походження, католиком чи православним? Також не зашкодило б, коли б П. Маґочий визначив ясно свою приналежність до якоїсь національно-етнічної групи, чи як космополіт, але це його стара справа, яка ще не скристалізувалась.
У нас викликало здивування, чому проф. П. Маґочий має до одної тої самої події чи явища два різні визначення. Ідеться про авдієнцію П. Маґочого у Папи Івана-Павла II. Про цю подію в журналі «Патріярхат» за листопад 1989 р. була надрукована інформація з світлиною Папи Івана-Павла II з П. Маґочим, яку редакція одержала з канцелярії П. Маґочого. В цій інформації написано: «Ватикан. Професор Павло Р. Маґочий, керівник Катедри Українознавчих Студій при Торонтському Університеті, був прийнятий на авдієнцію Папою Іваном-Павлом II…». При цій нагоді вручив папі збірку праць про Митрополита Андрея Шептицького, а в наступному відступі сказано: «Звертаючись до Папи українською мовою, проф. Маґочий висловив…». Папа, відповідаючи, декілька разів сказав по-українському: «Я молюся за Митрополита Шептицького кожного дня…».
Про цю саму подію появилась інформація в англомовній газеті «Істерн Католік Лайф» за 15 жовтня 1989 p., що з’являється у Вест Петерсоні, Нью-Джерзі, і там написано: «Ватикан-Сіті — д-р Павло Маґочий, професор Торонтського Університету і президент Карпато-русинського дослідного центру, мав авдієнцію у Папи Івана-Павла II. При цій нагоді проф. Маґочий вручив Святішому Отцеві спеціяльно оправлену книжку, видану під його редакцією — «Моральність і дійсність…».
На жаль, в цій другій інформації немає згадки про те, що проф. П. Маґочий є керівником Катедри Українознавчих Студій, як також немає найменшого натяку, що він з папою говорив по-українському і папа йому відповідав також по-українському. Мабуть, ці інформації не підходили до газети «Істерн Католік Лайф», що є виданням закарпатських русинів. З другої сторони, в українському тексті, що був у журналі «Патріярхат», проф. П. Маґочий, мабуть, соромився подати, що він є президентом «Карпато-русинського дослідного центру».
Звичайно, дві мірки і два обличчя до тієї самої справи не є добрим показником і не говорить добре про такого талановитого науковця, як проф. П. Маґочий. Чи не варто б проф. П. Маґочому над цим серйозно застановитись?
