Роздуми з нагоди Року віри та 1025-ліття Хрещення Русі-України
Віра – зі слухання і читання Божого Слова
Папа Венедикт ХVІ оголосив Рік віри, який триває з 11 жовтня 2012-го і закінчиться 24 листопада 2013 року. З його слів, цей Рік повинен допомогти сучасній людині у тому, щоб вона «знала, служила і переживала» свою віру, розбудити у кожного християнина аспірацію до глибшого визнання віри в її повноті з переконанням, довірою та надією. Тому необхідно «целебрувати віру в літургії, особливо в часі Євхаристії».
Середники, що допомагають зберігати віру і нашу традицію:
Молитва. Ісус сказав: «Усе, чого будете просити в молитві, віруйте, що одержите, і буде вам так» (пор. Мр. 11,24). Аби глибше пізнати Господа Бога і Його закони, нам, християнам, потрібна постійна молитва.
Молитва – це прояв найбільшої любові до Господа Бога. Вона допомагає глибше зрозуміти Боже Слово і Святу літургію, що є основними засобами зростання в Христовій вірі та духовного зв’язку з Господом Богом.
Молитва провадить до пізнання Божих вимог у нашому житті, про які довідуємося зі Святого Письма.
Боже Слово. Пізнання Божого Слова є обов’язком кожного християнина. Прийняте щирим серцем, воно вказує напрямок нашого життя, а також дає можливість особистого духовного контакту з Господом Богом і радість з добре використаного часу.
Людина, зацікавлена Божим Словом, часто сама шукає його. Бере активну участь в службі Божій, слухає його через мас-медіа, вишукує в найновіших публікаціях, читає Святе Письмо і ділиться ним у родинному колі та зі знайомими.
Духовна єдність у Христовій Церкві. Божий наказ «Щоб усі були одно!» скоріше чи пізніше буде виконаний. Завданням християн повинно бути намагання стати знаряддям цього «прискорення», аби був «один пастир і одне стадо». А для цього потрібно, щоб у всіх наших храмах хоча б раз на місяць звершували прохальні богослужіння про Божу мудрість для нашого народу, були священичі й монаші покликання, відбулося об’єднання Церков в Україні та усьому світі, зійшло Боже благословення тощо.
Плекання візантійсько-київської традиції. На мою думку, для пізнання і плекання візантійсько-київської традиції потрібно довшого часу і більшого труду. Та найпростіше, з чого можна почати, окрім Божественної літургії, це служити й інші частини Молитвослова. У ті нові, з якими вірні ще добре не ознайомлені, варто було б запровадити й нові середники для розуміння змісту. Найлегшим і найбільш ефективним способом було б висвітлення на екранах текстів Пасхальної Утрені, Вечірні та інших рідкісних богослужінь, а також слова нових пісень.
Такі богослужіння були б зрозумілі, а активна участь вірних оживила б Церкву та поглибила б віру.
Нехай у нашій літургії не забракне місця для того, що для нас, мирян, дуже вагоме. Як відомо, Євхаристія є найважливішою точкою літургії, її вершиною. Нам треба замислитися і звернути увагу на те, чи під час неї момент перетворення гідно підготовлений. На мою думку, добре було б, якби священик уголос читав тихі молитви, зокрема, під час анафори, щоби вірні його чули і розуміли всю важливість цього моменту. Тоді усі вірні зможуть разом зі священиком пережити цю найважливішу частину служби Божої.
Задля випрошування в Господа Бога потрібних ласк та на більшу Його прославу і подяку за всі дари можна б організувати при храмі молитовні групи, хоч раз на мі‑ сяць єднатися в молитві у визначеному та затверджено‑ му парохом намірі. Ці додаткові заходи зміцнюють нашу віру і додають сили для її тривання та поглиблення.
Готовність до самопожертви серед випробувань у вірі. Ми, християни, маємо бути завжди готові до виконання завдань, які є згідні з Божою волею. Брати активну участь у богослужіннях і практикувати пости у важливих намірах – особистих, родинних, парафіяльних, тих, що стосуються батьківщини та світу в цілому. Допомагати в потребі тим, кого стрінемо на своїй життєвій дорозі.
Нашим християнським обов’язком є готовність ділитися своїми духовними скарбами з усіма, хто прагне зустрічі з Христом, допомагати творити можливість активного контакту з Господом Богом.
З нагоди Року віри та 1025-ліття Хрещення Русі-України варто було б відновити придорожні предківські хрести, поставити нові на згадку про ці знаменні події.
Може, уважний читач поділиться й іншими цікавими пропозиціями…
Нехай ці роздуми знайдуть розуміння і допоможуть плекати та поширювати глибоку віру в Господа Бога, щоби переживати радість з нагоди Року віри і 1025-ліття Хрещення Русі-України. Бо з нами Бог!
Катерина Козак, Перемишль
