В неділю, 18 грудня 1988 p., помер у шпиталі Роял-Алекс на серцеву недугу мґр Григорій Якимечко. Бл.п. Григорій народився 23 січня 1915 р. в родині Миколи і Катерини (з Катамеїв) Якимечко, в Ямниці, Західня Україна. Початкову школу закінчив у родинному селі, а середню освіту здобув у станиславівській гімназії і в Малій Духовній Семінарії у Львові.
За приналежність до ОУН, до якої включився, будучи студентом гімназії, і за культурно-освітню працю в родинному селі був переслідуваний польською владою. Студії у Богословській Академії у Львові почав у 1939 p., та через вибух війни закінчив щойно в 1944 p., одержавши диплом магістра теології і філософії. Під радянською окупацією студіював у Вищому Педагогічному Інституті, а під німецькою — був адміністратором митрополичих дібр.
Покійний використав це становище і, не зважаючи на суворі кари, які грозили йому з боку німецької влади, забезпечував харчами митрополичий двір і наші харитативні установи в зголоднілому тоді Львові.
В 1944 р. Григорій залишає рідні землі і подається на еміграцію через Краків і Відень до Травштайну в Німеччині. Там включився в еміграційне життя і сповняв обов’язки секретаря Українського Допомогового Комітету.
В Травштайні в 1945 р. Григорій одружився з близькою йому ще зі Львова медичною студенткою Марійкою Сушко. Його дальша еміграційна мандрівка вже з родиною, бо в міжчасі прийшла на світ доня Христина, була спрямована вже на постійний побут до Канади.
По короткому побуті в Саскачевані родина Якимечків поселилась у Едмонтоні. Коли в новій країні поселення змогли перебороти перші труднощі та заощадити дещо грошей, Марійка закінчує медичні студії в Німеччині, а Григорій здобуває диплом суспільного працівника на університеті в Вінніпегу. Обоє стали працювати по професії в Едмонтоні, д-р Марійка в Алберта-Госпітал, Григорій в управі міста Едмонтону, де працював як «сеньйор сошел воркер» до пенсії. Попри професійні заняття, покійний посвятив багато часу і жертвенної праці для наших громадських установ. Він став активним членом Українського Народнього Дому, що у свій час був осередком релігійного і культурного життя Едмонтону. Протягом довгих років виконував функції культурно-освітнього референта, секретаря і голови. Багато праці віддав парафії Пресв. Евхаристії і довгі роки був головою Старечого Дому при тій же парафії. Належав до Ліги Визволення України, де працював як референт суспільної опіки і заступник голови.
В СУМ-і був виховником у літніх таборах. 8 років очолював відділ Української Харитативної Служби. Довгий час був активним співробітником Ради Українських Організацій за Патріярхат і вклав багато праці для розвитку цієї організації. Останні 6 років був її головою. Входив також у склад Братства Українців-Католиків, Т-ва за Збереження Української Культури, Комітету Українців Канади і входив у склад дирекції Дому Опіки св. Михаїла і Українсько-канадського Архіву-Музею. Покійний брав також активну участь у праці загально канадських харитативних установ: асоціяції «АРМС» і «Піс Девелопмент».
Усім тим організаціям служив не тільки своєю працею, але й помагав їм матеріяльно. Ми не знайдемо хіба одної нашої установи, де на листах жертводавців не видніло б ім’я Якимечків. Покійний Григорій дорожив родиною, любив і шанував свою дружину, любив свою доню і своїх коханих внуків. Не забував також за родину, залишену в Україні, і помагав їм матеріяльно. Йому вдалося ще спровадити зі Львова стареньку вже матір дружини, яка під дбайливим оком доні й зятя прожила ще з ними 22 роки.
Покійний залишив у глибокому смутку дружину д-ра Марію, дочку Христину, зятя д-ра Дона Данчука, внуків Матея і Катрусю, а в Україні брата Василя і сестру Доню, багато приятелів і численну українську громаду.
Похоронні богослуження в катедрі св. Йосафата відслужили оо. Б. Снігурович, М. Дядьо, В. Волошин, В. Мартиник. Прощальне слово на Панахиді виголосив о. Волошин, а на Службі Божій — о. Снігурович. Тіло покійного Григорія похоронено на кладовищі св. Михаїла. Традиційні поминки у пам’ять Покійного відбулися в домівці «Верховина» при катедрі св. Йосафата. Поминки, якими проводив д-р В. Гирак, розпочато молитвою, яку провів о. Снігурович. В прощальному слові д-р Гирак згадав життєвий шлях Покійного і його великий вклад праці для наших релігійних і громадських установ. Від Т-ва «За Патріярхат» прощав д-р Я. Онуферко, від товаришів з богословських студій о. М. Мартинків. Молитвою, яку провів о. Волошин, закінчено поминки.
Вічна йому пам’ять!
Подяка
З волі Бога Всемогучого 18 грудня 1988 р. перейшов у вічність наш найдорожчий муж, улюблений батько і дідусь, бл.п. мгр Григорій Якимечко.
Ми щиро дякуємо впр. отцям: Снігуровичеві, Дядьові та Волошинові за відправлення Панахиди 21 грудня м.р., а парохові Волошинові за зворушливе прощання Покійного. Ми також сердечно дякуємо впр. отцям Снігуровичеві, Волошинові та Мартиникові за відправлення Св. Літургії в катедрі св. Йосафата і нагробного слова на українському цвинтарі св. Михайла 22 грудня 1988 р. Дякуємо о. Снігуровичеві за прощальну промову під час Св. Літургії. Щиро дякуємо д-рові Гиракові за його провадження тризни і теплі слова прощання нашого найдорожчого, д-рові Онуферкові за спомини їхньої співпраці у Патріяршому Т-ві та о. Мартиникові, товаришеві студій у Богословській Академії, за приятельські спомини. Ми глибоко вдячні тим, що несли домовину: М. Ламберт, А. Лишак, М. Снігурович, інж. П.Мартинюк, Д. Данчук, С. Максимюк і тим, що держали почесну стійку під час Панахиди і Св. Літургії: д-р Б. Роздільський (Саскатун), Д. Якимечко (Портаж ля-Прері), інж. Я. Гуглевич, інж. В. Кунда, д-р М. Снігурович, А. Войновський, д-р В. Гирак, інж. Я. Скрипник, Б. Стефанів, д-р Д. Тодосійчук, д-р П. Саварин, мгр Е. Дрогомирецький, д-р М. Суховерський, В. Блавацький.
Цією дорогою дякуємо родині, приятелям, сусідам і знайомим, що у днях нашого безмежного горя зложили нам вислови співчуття, пожертви на Служби Божі й квіти та були присутні на похоронних відправах. Дякуємо також Т-ву «За Патріярхат», Т-ву «За збереження Української Культури» і Українському Народньому Домові — за вінки. Так само дякуємо тим, що для вшанування пам’яти Покійного зложили пожертви на Патріярший Фонд ($945.00), Українську Енциклопедію ($995.00) і на Фонд серцевих недуг.
Складаємо найсердечнішу подяку всім, які нам облегшили наш невимовний біль, і тим, що були з нами в ті тяжкі для нас дні.
Дружина д-р Марійка
Донька Христина з чоловіком д-ром Доном Данчуком
Внуки Матей і Катруся
Марійка Якимечко у пам’ять мужа мгра Якимечка зложила на Пресовий Фонд журнала «Патріярхат» $100.00
