Нью-Йорк (ПС УГС) — Ініціятивний комітет створення жіночого об’єднання Марійського Товариства «Милосердя» хотів зустрітися з Митрополитом львівським і тернопільським Никодимом і передати йому письмове прохання відслужити 22 січня ц.р. Молебень у церкві св. Юра. Проте Никодим їх не прийняв, і жінки надіслали своє прохання до нього поштою. Відповіді від Митрополита не було, та раптом жінок викликав уповноважений у справах релігій і сказав, що Митрополит Никодим звернувся до голови Львівського облвиконкому і голови міськвиконкому з проханням захистити його від усіляких малощо не екстремістів.
Від імени обурених таким вчинком Митрополита Російської Православної Церкви Ірина Калинець (колишній політв’язень, тепер редактор незалежного літературно-мистецького альманаху «Євшан-Зілля») написала Никодимові такого листа:
«Не хизуймося благочестям своїм, бо ж грішні ми у мирській суєті суєт, у дріб’язках щодення грішні ми перед Господом нашим. І заслабі молитви наші. Та нестерпним болем озвалася до нас чорнобильська катастрофа, наслідки якої ще пожинатиме народ в Україні, страшний чернівецький мор, що впав на невинні дитячі голови. Вжахнулися серця наші перед нещадними катастрофами, що руйнують землю, а ще більше жахає нас катастрофа обездуховлення. Споконвіку молилися люди по храмах своїх за рідний народ, за долю свого краю, за здоров’я і спасіння дітей, за ласку Божу і милосердя. Чуйно прислухались до потреб людських пастирі духовні, посередники між Богом і людьми. Та відмовлено нам у цьому нині. Ви заборонили молебень за здоров’я і спасіння дітей України й Вірменії у переддень патрона їхнього святого Миколая 18 грудня в церкві св. Миколая у Львові. І віруючі молилися самі на подвір’ї церкви, а Молебень, на прохання віруючих, відправив український католицький священик. І плакали парафіяни, почувши нарешті щире слово молитви вірного слуги Божого.
Жінки з ініціятиви комітету створення жіночого об’єднання Марійського Товариства «Милосердя» були певні, звертаючись до вас, що осяє вас прозріння, що серце ваше відкрите для потреб віруючих, що перед величчю всемогутнього Творця збагнете рівність усіх віруючих і доступним стане для вас необхідне для духовної особи відчуття милосердя і доброти. Здавалося нам, що пропозиція провести спільну екуменічну молитву з українськими католицькими священиками втішить вас, бо ще існує щось більше, ніж єдність і мир. Та скрушно визнаємо ми нині, що не має народ нашої рідної Церкви, що ви як представник Російської Православної Церкви опутані тенетами гріховного шовінізму і надалі відкидаєте народ на катакомбне існування, що керує вами ненависть і погорда, яка личить достоту слузі нечестивого. То ж кожна людина, в якої є бодай крапелинка совісти і страху перед Господом, людина, яка вірить, що всевидюще око Ісусове бачить кожного, мусить визнати, що 90% нинішніх ваших прихожан — греко-католики по духу. Мусіли б і ви визнати це, якщо бодай крихта сумління в душі вашій, бо добре знаєте, що храм, збудований руками предків, омаяний вишиваними рушниками, рідномовний, оберігають прихожани, відверто зазначаючи: «Не священикові молимось, а єдиному Богу».
Попираєте дароване волею Провидіння право кожного визнавати обряд свій, лукавите перед людьми і Господом. Чи ж може бути щирою молитва ваша за слабого, якщо з виключною погордою дивитесь на муки людей, позбавлених права на свою Церкву, Церкву прадідівську? Пощо ж відправляєте Панахиди на могилі греко-католицького священика Маркіяна Шашкевича — того, що повернув галичанам дійсно величну достойну Церкву?
Замість вислухати жінок, що звернулися до вас із проханням провести Молебень за возз’єднаний 70 років тому український народ, молитись за весь народ України, ви кинули їх у руки обездуховлених, далеких від розуміння справжньої християнської віри функціонерів. Що ж, не дивно для народу на землі, що оплетена атомними електростанціями, хемічними заводами, затруєними ріками, народу, який щораз глибше занепадає в гріхах алькоголізму, бездуховности, порожнечі не хвилює вас. Не про єдність вам ідеться, а про дальші чвари, непорозуміння, аби лиш достойно платили вам прихожани.
Ви, представник Церкви, особа духовна, не зважили, що лише молитва єднає людей, змушує застановитися перед волею Божою. Ви, незважаючи на свій сан, побігли в державні установи, куди звернулися з листом, що радше подібний на донос. Ви написали до голів Львівського облвиконкому, щоб вони захистили вас від віруючих, які мали сміливість просити вас про молитву. А чи не мав би бути єдиним захисником вашим Господь? Та хіба ви маєте віру? Ви обізвали жінок самозванцями, звинуватили їх у «самоуправних вчинках». О, не випадково ви звернулися за «захистом» до облвиконкому і міськвиконкому. Ви добре знаєте, що цей захист — вишколені собаки і кийки у руках міліції. Саме їх ви намагаєтесь прикликати на віковічну спадщину народу — Святоюрське подвір’я, яке вважаєте своєю особистою власністю. Бо ви боїтесь народу і очевидної правди!
Права рука ваша, Управління в справах Церков в особі Решетила, Савчука, а особливо Герца Леоніда Йосиповича, з гідною обездуховлених осіб злобою, ображали жінок, вишукуючи в листі до вас «політики». Не є й не може бути «політикою» молитва за життя народу, за здоров’я і спасіння дітей. Це ви, владико, робите політику разом з поплічниками вашими, що позбавили народ наш права молитися в церквах Східньої України рідною мовою, бо такий був курс сталіністів-брежнєвістів: знищити дароване Богом розмаїття мов і культур. Це ви робили політику, складаючи молитви за злочинців Сталіна і Брежнєва! Це ви робите політику, виступаючи на шпальтах львівських газет з недостойною богозневажною неправдою про Греко-Католицьку Церкву і Митрополита Андрея Шептицького. Згідно з саном вашим ви хоча б погортали українську літературу, щоб довідатись, як високо цінив Митрополита Андрея Шептицького геній України Іван Франко. Ви ж, подібно платному писаці, вдалися до львівських газет, бо закрито вам очі волею Божою на зміни, які переживає нині вся держава в поступі до істини і справедливости. Про Митрополита Андрея ще скажуть об’єктивне слово історики і вчені, бо прийшов час правди. Ніколи не йшов Митрополит Шептицький під «захистом» ворожих танків. Це ви йдете під захистом собак і озброєної міліції! Це ваші «захисники» пообіцяли 22 січня на Святоюрському подвір’ї «сутичку між православними і католиками», хоча ви добре знаєте (ще раз!), що по духу всі галичани — греко-католики. Що якщо будуть «сутички», то робитимуть їх надіслані вашими власними «захисниками» п’янички, «суточники», ті самі, що були готові до провокацій під час Панахиди на могилах жертв сталінізму у Львові 23 червня 1988 року, яку відправляли греко-католики священики. Ті самі п’янички, що вдавались до провокацій навіть під час офіційно дозволеного мітингу — Панахидах на могилах стрільців УГА 1 листопада 1988 року, яку також відправляли на Янівському цвинтарі греко-католицькі священики. А ви заборонили православним священикам взяти участь у цій Панахиді (хоча й був дозвіл влади), бо доля народу, його минуле й майбутнє чужі вам. А обидві Панахиди — і ви це знаєте — зібрали величезну кількість людей.
Ви, і тільки ви, несете відповідальність, якщо 22 січня ц.р. шматуватимуть тіла людські пси і гулятимуть по спинах людських міліцейські нагайки на Святоюрському подвір’ї. Бо ви прикликаєте їх!
Ви, і тільки ви, несете відповідальність, якщо «захисники» ваші спровокують п’яничок бити людей, бо на чесних і чистих не можете опертись!
Ви, і тільки ви, винні, що безпідставно заарештовано на 15 діб священика Гавриліва, бо ви боїтеся, що люди слухатимуть відправу греко-католицьких священиків, а не вашу!
Ви, і тільки ви, будете винні, якщо бодай одна з членів ініціятивної групи «Милосердя» опиниться за гратами чи буде покарана за прохання відправити Молебень чи прийти на Святоюрське подвір’я. Бо щира молитва вам не потрібна і страждання людські зловтішають вас.
Військо і злоблених звірів кидав проти християн кривавий Нерон. Так само поступите й ви.
Ініціятивна група звернулася за захистом до Патріярха всея Руси Пимена. Хай очолювана ним Церква побачить нарешті, скільки кривди нанесено українському народові новітніми Неронами. Ми звертаємося до віруючих всієї Західньої України, щоб прозріли очі їхні і побачили, хто дійсно молиться за них, а хто волить осквернити Святоюрський храм і подвір’я собаками.
Ми звертаємося за захистом до всіх християнських Церков світу, до всіх християн плянети за захистом в ім’я єдиного Господа Ісуса Христа. Хай всі знають правду про народ наш і захистять його.
Да не проститься вам лжа! Да не проститься вам відкинене вами прохання про молитву за дітей України й Вірменії.
За дорученням жінок-християнок Львівщини
— Ірина Калинець, 19 січня 1989 року, Львів».
