Слава Ісусу Христу!
67-ий Відділ СУК «Провидіння» в Ню Браневік, Н.Дж.
4-го лютого 1970 р.
До Хвальної Екзекутиви
Високопреподобний Отче Предсіднику,
Високоповажані Пані і Панове !
Відповідь головного секретаря «Провидіння» на наші два листи, що ми їх вислали до Вас, одного з початком грудня м.р. і другий з початком січня ц.р., далеко не вдоволяюча, бо вона не заторкує порушеної нами теми.
В наших листах ми трівожимось поступованням Митрополита Сенишина і палко Вас прохали старатись порадити нашому Владиці зрезиґнувати із митрополичого престола. До цього прохання подали ми сильні аргументи, що випливають з некорисної для нашого загалу праці Владики Амврозія.
Закиду, що до Вашого відношення, чи радше піддержки справи Патріярхату Української Католицької Церкви ми не висували. Хоч, правду кажучи, не захоплені ми Вашою піддержкою тих преважливих заходів і зусиль, що спрямовується для двигнення нашої Церкви до висоти Патріярхату. Це гарно, що головний секретар «Провидіння», відвідуючи Відділи «Провидіння» висвітлював фільм «Від Митрополита Андрея до Кардинала Йосифа», що Екзекутива «Провидіння» передала до розпорядимости кардинала Сліпого більші грошеві пожертви на фонд будови собору св. Софії в Римі; що члени Екзкутиви «Провидіння» були в Римі на торжествах посвячення згаданого Собору. Все це до болю замало! А на таку організацію як «Провидіння» такими шляхетними завданнями, про які часто пишеться і говориться прямо – мізерно!
Думаємо, що якраз «Провидіння» повинно було стати ентузіястичним прапороносцем ідеї Патріярхату і на слові і на ділі. «Провидіння» повинно було бути в першій лінії цього змагу за велич і силу всієї української Церкви. «Провидіння» повинно було боронити те святе діло перед Митрополитом Амврозієм, ставлячи його на відповідній висоті в противагу до штучної ідейки філядельфійського чи американського патріярхату візантійського обряду. Наш Митрополит не зумів, на жаль, збагнути ширини завдань і можливостей росту нашої Церкви.
Керівні чинники «Провидіння» могли і повинні були твердо і небоязко діяти в користь здійснення далекосяжних задумів нашого Архипастиря Кардинала Йосифа. Невідрадна ситуація в нашій Церкві в Америці напевно була б прояснилась і наладнались відносини. Не треба було б за це братись, як це залюбки круги о. Москаля і філадельфійського канцлера заявляють, «вулиці», «безвідповідальним», «атеїстам» і «комуністичним агентам» за підтримку справедливих стремлінь української Церкви.
Пригадуємо собі бенкет в честь кардинала Йосифа у Філадельфії. Як палко і довго, довго сплескували всі присутні ті, на диво відважні, звороти, що торкались справи Патріярхату, у промові Впреп. о. шамб. Мирослава Харини, нашого вже вдруге головного предсідника. Як раділи ми, як гордились предсідником «Провидіння»! Думалось, що за тим святочним словом консеквентно буде проведена тягла, невтомна, всебічна, повна посвяти старань і зусиль дія. Але слово прогомоніло, а після бенкету завмерло, а дії /за вийнятком висвітлювання фільму/ ніхто не міг спостерегти.
А наш Митрополит на тому ж бенкеті говорив невинні жартики про поліцаїв-айришів. Даремно ждали ми на аналізу наших обставин і спроможностей, на вказівки, на віщі проекції в майбутнє. Справи Патріярхату Владика Амврозій не торкнувся, бо хоч Він і український Владика, то справа організаційного зміцнювання української католицької Церкви-страдниці мабуть не була і не є в крузі Його заінтересувань.
На величніх святкуваннях в Римі ми чули і бачили виступи сен. Юзика, провідників наших політичних організацій, але даремно і з болем серця ждали ми на бодай одно речення від керівних чинників Союзу Українців Католиків «Провидіння». Тут, де була велика потреба, наша Екзекутива «Про видіння» заховалась в далекому запіллі. Може і з того приводу «захворів» Митрополит Сенишин і то нагло і то так серйозно, що не взяв участи в Синоді всієї української католицької Ієрархії. Архиєпископ Сенишин покинув українських католицьких Владик!
Але повернімо знову до нашого основного до Вас прохання. Митрополит Амврозій є зверхним покровителем «Провидіння», тому мабуть не слушно пише головний секретар «Провидіння», що ані члени Екзекутиви, ані ціла установа не можуть поносити консеквенцій за рішення Владики. Нам здається, що члени Екзекутиви і «Провидіння» поноситимуть консеквенції, УККА і ми всі, якщо врешті не зарадимо лихові. Поноситимуть консеквенції і наші діти і весь український нарід, проклинаючи Митрополита, «Провидіння» і нас усіх.
Головний секретар пише, що «Провидіння» не є дієцезальною установою і не має ніякого впливу на поступовання Владики. Яке це траґічне. Невже ж Владика Амврозій не слухає голосу мирян? «Провидіння» – це українська католицька організація, репрезентант кількох тисяч добрих і ідейних мирян. Ні! Не хочеться вірити, щоб Владика Амврозій нехтував Вашу думку. Заходить питання, чи Ви маєте відвагу і силу, щоб Ваш погляд, щиро і без викрутів предложити Митрополитові? Кожну людину можна сильним і річевим арґументом переконати, а Владика Сенишин хиба теж людина.
В листі, за підписом головного секретаря, Ви просите Предсідника нашого Відділу, щоб він з’ясував всі неясні справи в зв’язку з Патріярхатом, даним Митрополитом і т.п. Тому ми ще раз ввічливо і ставимо ось такі питання:
- Чи це правда, що Митрополит Амврозій виломився із спільного фронту українських Католицьких Владик і не підписав документів, що їх оформив недавній Синод всіх Ієрархів Української Католицької Церкви, і таким поступуванням підкопав єдність, силу, повагу нашої Церкви і як Владика-душпастир наніс спустошення в душах вірних українців-католиків?
- Якщо у Вас є на це позитивна відповідь, то тоді виринає питання друге: чи Ви піддержуєте поступовання Митрополита Амврозія?
- Якщо у Вас буде заперечуюча відповідь на цей запит, то тоді чергове питання: чи не тривожить Вас ситуація, що витворилась в нашій Церкві на цьому терені? Що робите, щоб лихові зарадити?
Нас турбує питання, чи Ви сказали Митрополитові Амврозієві офіційно і ясно, що Ви підтримуєте справу Патріярхату УКРАЇНСЬКОЇ Католицької Церкви і не схвалюєте поступовань Митрополита Сенишина. Чи зготовили Ви в тій справі відповідний меморіял і передали його до рук Митрополита?
Чи старались Ви вірно інформувати Митрополита Сенишина про біль, неспокій, тривогу Його вірних? Чи переконували Ви Його, що йде злою дорогою?
Ми прохаємо Вас знову домагатись о авдієнцію в Митрополита Амврозія і у достойній формі вказати Йому на конечність Його резиґнації із Митрополичого престола.
Ваша заява, що Ви не можете втручатись в справи нашої Церкви звучить неймовірно. Хіба ж наша Церква Вам мачуха? Пощо тоді підкреслювати ці знамениті завдання організації «Провидіння» в площині духа! Обезпечитись можна деінде. Не лише обезпеченням живе людина. Ви, яко керівний чиник, мусите відчути те, що болить та тривожить широкі круги членства. Невже ж Ви не спостерігаєте, що ця «мовчазна більшість» починає тратити терпеливість, що хмарою нависла загроза? Ви не смієте в безсиллі опустити рук, заявляючи, що це «не наша справа». А чия ж вона? Чи маємо ми про клопоти в нашій Церкві писати до Товариства Ветеринарних Лікарів? Не оборюйтесь на нас, коли до Вас звертаємось. І не називайте нас негативними назвами, а вмійте, опанувавши своє негодування, поставити собі питання: а може ті люди, що до нас пишуть, протестують та пікетують то не «комуністичні агенти»? Може це про що вони говорять таки їх болить, сильно і нестерпно?
Порадьте Митрополитові Амврозієві, щоб Він зрезиґнував з Митрополичого престола, бо в широких кругів вірних Він втратив довір’я і вже не є їх духовим провідником. Зголосіть Митрополитові прохання про Його резиґнацію, навіть тоді, якщо це не буде Вашим особистим наставленням і переконанням, заявіть, що робите це на основі прохань соток членів «Провидіння».
У Ваших підсумках з місячного засідання Екзекутиви, що їх надрукувала «Америка» дня 21 січня ц.р. наші зверненню до Вас трактуються шорстко і непрязно. Пишете: «Тому всякі закиди, обвинувачення та злобні інсинуації в цьому напрямі несумлінних людей в сторону «Провидіння» є глибоко кривдячими і по суті шкідливими для нашої організації».
Чому крик серця: називаєте «злобними інсинуаціями»? Чому називайте несумлінними людей що мають зажалення? Чи не варто радше, в деталях обговорити закиди і обвинувачення і оборонитись перед ними, але не користуватись викрутом? Чи не спостерігаєте, що ті «несумлінні люди» – це наша народня гуща? Чи відомо Вам, що ця наша українська народна гуща – добра, толерантна, поздержлива, жертвенна? Вона коштом кількох мільйонів долярів річно утримує нашу Церкву, та щедро і часто жертвує на різні народні й церковні цілі. В цієї народної гущі – добре серце і чутлива душа, ця народня гуща занадто довго терпить Митрополитові Амврозієві!
Звичайний член «Провидіння» позбавлений ясної політики Проводу «Провидіння» та має малі можливости для вислову свого обурення і протесту проти поступування Митрополита Амврозія. Це і причина, чому майже десяток членів у нашому Відділі передають мені їхні членські грамоти і покидають нас. Так, вони перед часом покидають обезпечення саме для підкреслення трагічної ситуації, створеної нашим Митрополитом. Вони заявляють: «Чи варто клопотатись обезпеченням, тоді, коли основи нашої рідної Церкви підривають сам Владика і його симпатики?»
Ми бажали б собі, щоб Митрополит Сенишин був дорогоцінним жемчугом серед нашої української католицької Ієрархії. Ним Він не є! Вина з приводу цього лиха не наша, бо ми завжди були готові респектувати і йти за нашим Владикою. На жаль, Його шлях не веде до цілі.
Управа Відділу
