Здається, що він не помер, а лише відійшов від нас… бо ще недавно ми бачили його активного, життєрадісного та повного енергії. Осип Петрович народився у селі Кальному, недалеко від славної гори Маківки, що мала переломове значення у вихованні нашої молоді, головно у сусідніх селах.
Як селянська дитина, Покійний не мав можливости здобути вищої чи навіть середньої освіти. Вже малим хлопцем проявляв велике зацікавлення до самоосвіти. Коли опинився на чужині, свою освіту постійно доповняв. З таких як він, виросла молода ідейна та свідома генерація, що допомогла двигнути Скільщину на передове місце серед інших повітів.
Коли опинився на еміграції у Філядельфії з численною родиною та дуже ідейною і винятково релігійною дружиною, то вони присвятили багато старань на належне виховання дітей. Коли дружина Осипа Петровича тяжко захворіла, то щиро молилась до Зарваницької Матері Божої, щоб допомогла їй дожити часу, щоб дещо підвиховати малих дітей. Мати Божа вислухала її молитов та допомогла їй прожити ще коло 10 років. Дальший тягар виховання дітей спав на Осипові плечі, і він цей обов’язок виконав з повною посвятою. Поруч з тим багато часу присвячував різним громадським обов’язкам.
Він мав спеціяльний, мабуть, вроджений, дар збирати гроші на різні народні цілі.
Того рода люди — це члени провідної верстви і неважне, чи вони з великою освітою, чи ні, але мають велике почуття відповідальности за майбутнє свого народу і на таких людях можна будувати наше громадське життя. Осип Петрович був винятковою людиною серед оточення, все активний, жертвенний на різні народні цілі. Ще коротко перед смертю радився зі мною, на які цілі повинен зложити жертви і негайно їх складав.
З великим жалем громада відпровадила його на вічний спочинок. Родині висловлюємо глибоке співчуття.
Микола Ценко
