Від 7 до 12 листопада 1988 року відбувся в Італії вищезгаданий міжнародній Конгрес в двох частинах: перший у Венеції від 7 до 9, а другий у Римі від 10 до 12 листопада. 45 науковців, професорів із різних країн східнього та західнього світу розглянули під час конференції історію, розвиток і вплив християнства в різних ділянках людського життя та міжнародніх взаєминах, почавши від хрещення святого Володимира та його народу аж до наших часів.
Організаторами Конгресу були: Італійська Національна Академія Ліцеїв, Фундація Джорджіо Чіні та ряд інших італійських наукових, мистецьких, літературних та видавничих інституцій під покровительством президії Ради Міністрів Італії та Міністерства Закордонних Справ Італії у співпраці із Академією Наук СРСР та Спілкою Радянських Письменників. З СРСР прибуло двадцять представників, більшість з них члени Російської Спілки Письменників та Академії Наук. Помітним був факт, що з радянської України не вислано ні одного представника. На запитання зацікавлених тією справою головний організатор Конгресу, професор Санте Ґрачіотті (відомий прихильник українців) відповів, що хоча звичайно вибір учасників залишається в руках даних урядових чинників, «однак, цим разом, — сказав професор, — я зокрема просив, щоб вислали певного українського професора з України, якого я особисто знаю і вельми поважаю. Він не приїхав. Чому? Нас не повідомили». В Конгресі взяли участь два українські професори із Заходу, а саме: професор Гарвардського Університету в США Омелян Пріцак й професор Папського Східнього Інституту в Римі сестра Софія Ченик.
На закінчення Конгресу учасники були прийняті на окремій авдієнції у Папи Івана-Павла II. У своїй надзвичайно довгій промові до них папа згадав, що хрещення святого Володимира та його народу поширило християнство серед народів широких географічних просторів, а їхні нащадки, поселившись згодом в позаокеанських країнах, не порвали своїх культурних зв’язків із своєю батьківщиною та надто причинились до культурного розвитку в країнах поселення. Зазначивши, що серед присутніх не всі є християнами, папа підкреслив під час цієї нагоди, що слова «культ» та «культура» мають спільний корінь, а християнський культ викликав надзвичайний розвиток культури у всіх її проявах серед народів світу. Папа згадав також цьогорічні ювілейні святкування і сказав, що до Москви й Києва він вислав делегацію, а з тими, що залишились у повній єдності з Римом, він брав особисту участь у їхніх центральних святкуваннях у Римі. «З наближенням другого Тисячоліття, — сказав, закінчуючи своє слово, папа, — просімо Господа, щоб послав мир і добробут, в рамках гуманізму, відкритого для цінностей Христової Євангелії, а зокрема народам — спадкоємцям духовної спадщини Хрещення Київської Руси».
