Вашінґтон,10 лютого,1970·
Ваша Ексцеленціє!
Я маю п’ятнадцять років і жию у Вашінґтоні, Д.К. Я є на першому році середньої католицької школи, і ходжу також до української суботньої школи. Мене цікавлять справи громади і церкви, тому я пишу цього листа.
В неділю, 8 лютого, наш Отець Парох прочитав у церкві Ваш лист, Владико. Ви закликаєте молодь вступати до манастирів. Пишете, що наша молодь відходить від Української Церкви бо дістає в дома багато матеріяльного добра, а християнського духа не дістає.
На заклик до молоді я згоджуюся,бо розумію, що Українській Церкві потрібно багато священиків і сестер, щоби вони вчили у наших школах. А з другою темою то я не погоджуюся. Діти не відходять від Церкви через те, що не є виховані по христіянськи, але тому, що наша Церква не є з’єднана. Вони бачать Її поділену, Її провідників у сварці між собою, і через те мабуть відходять.
Ви, Владико, вимагаєте від молоді багато. Але забуваєте, що від Вас також вимагається.
Коли я іду до американської школи, то я є горда що можу сказати, що я є українка-католичка. Чи Ви, Владико, маєте таку саму гордість.
з християнським привітом,
Ірка Ясінська.