Святкування тисячоліття хрещення Руси-України, що відбулись у Нью-Йорку та наприкінці листопада 1988 р. у Торонто — Канада, можна назвати величавими кінцевими акордами тисячоліття Володимирового хрещення Руси-України у водах Дніпра. Звичайно, ці святкування будуть ще продовжуватись й у місяці грудні, але ці найвизначніші, широко-престижевого засягу й вагомого значення закінчувались у метрополії Нью-Йорку та в одному з найбільших скупчень українців — у Торонто, Канада.
Можна сказати, що метрополія Нью-Йорку започаткувала ювілейні святкування величавим, унікально-неповторним та оригінальним концертом у Ейворі Фішер Голл у Лінкольн Центрі з участю американського мішаного хору з Атланти, оркестри Метрополітальної Опери в Нью-Йорку під дириґентурою талановитого Вілльяма Нолла та при участі відомих солістів Метрополітальної Опери в Нью-Йорку — Павла Плішки, В’ячеслава Полозова, Андрія Добрянського, Джільди Круз-Ромо і Марти Сенн, організатором якого була Фундація ім. Мазепи. Цей концерт був відзначений статтею в журналі «Патріярхат» за місяць квітень 1988 р. Величаві святкування тисячоліття хрещення України у метрополії Нью-Йорку закінчено заходами Метрополітального Комітету Нью-Йорку для відзначення Тисячоліття Християнства в Україні під керівництвом меценаса Романа Гуглевича трьома особливо вагомими імпрезами.
Здвиг у Медісон Сквер Ґарден
Перша імпреза відбулась 24 вересня 1988 р.у Медісон Сквер Ґарден. Тут був відправлений Соборний Молебень, який довершили Блаженніший Митрополит Мстислав, Митрополит Стефан Сулик, Владика Василь Лостен при співслуженні отців Української Католицької і Православної Церков. Довше слово сказав Владика Стефан Сулик та коротке слово виголосив Блаженніший Мстислав. Імпреза у Медісон Сквер Ґарден складалася з трьох частин: Соборного Молебня, політичної маніфестаційної частини та мистецької. Відкрив її в імені комітету д-р Аскольд Лозинський і керував маніфестаційною частиною. У маніфестаційній частині виступали американські політичні діячі місцевого, стейтового і федерального урядів: сенатор Альфонс Д’Амато, амбасадор США до Об’єднаних Націй та особистий представник президента Р. Реґена Вернан Волтерс, президент дільниці Мангеттену Дейвід Дінкенс і конгресмен з стейту Конектикат Брус Норрісон. Всі промовці підкреслювали особливе значення прийняття християнства тисячу років тому. У маніфестаційній частині оркестра українських молодечих ансамблів з Торонто під мистецьким керівництвом Василя Кардаша виконала низку релігійно-церковних і народніх пісень.
У мистецькій частині виведено поетичний монтаж авторства Віри Вовк «Іконостас України». Поетичний монтаж під композицією проф. Ігоря Соневицького, у виконанні талановитого піяніста Томи Гринькова вивели члени Студії мистецького слова під керівництвом Лідії Крушельницької. Це була оригінальна вистава. Знову ж відома з своєї балетної й педагогічної творчости Рома Прийма-Богачевська у хореографічному помислі до музики Сергія Ляпунова та в оформленні мистця Володимира Богачевського чудово вивела «Ікону Матері Божої». В особливому помислі «Боротьба за волю» Рома Прийма своїми танцюристами у балетній формі до музики Вадима Гомоляка відтворила чудові історичні фрагменти з нашої новітньої історії. Тут відчувалося життя, динаміка і свіжий творчий подув, який полонив і захоплював гладача. Можливо, було б куди краще, якщо б було цю мистецьку частину, без всякого іншого накопичення, поставити окремо. Відзначення тисячоліття закінчено благальною молитвою — «Боже великий, єдиний…».
Імпозантний бенкет у Вальдорф Асторії
Другою імпрезою метрополії Нью-Йорку був «Ювілейний бенкет», що відбувся в неділю, 30 жовтня 1988 p., у одній з найбільш репрезентативних заль, Вольдорф Асторії. У бенкеті взяло участь понад чотириста осіб. Голова Комітету Роман Гуглевич відкрив Ювілейний бенкет і передав керування програмою бенкету о. парохові Патрикію Пащакові. ЧСВВ. який кількома реченнями підкреслив особоливе значення ювілею хрещення Руси-України, з приводу якого ми всі святочно зібрались, та попросив мистецькі одиниці до виконання концерту. Вокальний ансамбль «Промінь» та ансамбль бандуристів «Гомін степів» під дириґентурою Богданни Волянської виконали пісні «Через поле широкеє» — В. Китастого, Концерт XXIII — Д. Бортнянського і «Владико неба і землі» — С.Гулака-Артемовського. Також виступив відомий хор «Думка» під диригентурою Семена Комірного, що успішно виконав «Богородице Діво» — А. Гнатишина, «Хваліть ім’я Господнє» — К. Стеценка, «Пісня про Дніпро» — П. Майбороди і «Люблю я тебе, Україно» — М. Костецького. Добре виконана мистецька частина надала більше святочної атмосфери цілій імпрезі.
Ювілейний бенкет особисто привітав Блаженніший Архиєпископ Яковос, Первоієрарх Грецької Православної Церкви Північної та Південної Америки. Від Президента Р. Регена привітання прочитала Катерина Чумаченко. Коротке святочне слово висловив Блаженніший Патріярх Мирослав-Іван, також привітав учасників Владика Української Православної Церкви Всеволод (Майданський). Господар о. Патрикій представив учасників за президіяльними столами, до речі, ювілейний іконостас складався з чотирьох рядів в президії. Заключне слово виголосив Владика Василь Лостен, а на закінчення Митрополит Степан провів молитву.
Концерт, присвячений тисячоліттю хрещення Руси-України
у Карнегі Голл в Нью-Йорку
Концерт, що відбувся в неділю, 20листопада 1988 p., у престижевій концертовій залі Корнеґі-Голл, в Нью-Йорку, був короною відзначення тисячоліття хрещення Руси-України метрополії Нью-Йорку. На багату програму концерту склались твори релігійної музики, які виконали українські хори: з Філядельфії, Торонто й Нью-Йорку.
Програму концерту започаткував дівочий хор «Веснівка» з Торонто під диригентурою Квітки Зорич-Кондрацької при фортепіяновому супроводі Лариси Кузьменко, що виконав «Аве Марія» — Д. Бортнянського, «Діво Маріє» — М. Фоменка і «Молитву» — Л. Кузьменко до слів Б. І. Антонича. До їх виконання, яке було гармонійно приємне, не можна нічого додати, але в цілому хор не підходив до тієї залі, бо не був спроможний дати повної голосової потужности.
Український чоловічий хор «Прометей» під диригентурою Михайла Длябоги при фортепіяновому супроводі Ірени Пелех-Зварич виконав «Молітеся, братія» (це фрагмент з музичної драми «Гайдамаки»— Т. Шевченка, музика К. Стеценка). Це довший твір, у якому сольо виконав молодий соліст, перед яким ще стелиться на цьому полі кар’єра, Стефан Шкафаровський, бас. Слід підкреслити, що в загальному відомо, що хор «Прометей» з Філядельфії є знаний з свого форте, але у Карнегі Голл їх форте губилось, іншими словами цього форте не було. Коли ж ідеться про сольову партію С. Шкафаровського, то його виконання було приємне й імпонуюче. Слід підкреслити, що соліст голосово зробив чималий поступ. Виконавець має гарну, приємну для вуха барву голосу і ним вправно володіє, без сумніву, комунікується співзвучно з авдиторією. Виконання хору «Прометей» наповнило залю святочним духом.
Вдалим був виступ мішаного хору «Думка» під диригентурою Семена Комірного при фортепіяновому супроводі Тетяни Поташко, що виконав дві пісні: «Покаянія отверзи ми двери» — Артема Веделя у музичній обробці О. Кошиця і «На ріках Вавилонських» (український текст М. Бахтинського), музика А. Веделя. Виконання хору «Думка» було винятковим й імпонуючим, зокрема це було очевидним у «Покаянні» при приємному сольовому заспіві Невмержицького.
Першу частину концерту закінчено «Слава во вишніх Богу», яке виконали злучені хори: «Веснівка», «Прометей», «Думка» і митрополичий хор з Філядельфії під диригентурою Семена Комірного. Просторий подіюм Карнегі Голл був заповнений хористами, це зовнішньо робило імпонуюче враження, але від того великого числа учасників-хористів не було чути тієї сили й густоти голосу. Якщо взяти до уваги, що поодинокі хори не мали спільних проб, то в цілому їх виконання було гармонійно добре. С. Комірний як диригент добре справився із своїм нелегким завданням.
В другій частині концерту виступив відомий соліст Метрополітальної Опери в Нью-Йорку Павло Плішка (бас) при чудовому акомпаньяменті Томи Гринькова, який виконав три пісні: «Псалом 94» — В. Барвінського, «Алилуя» — Ігоря Соневицького і «Великопосну пісню» до слів В. Пачовського, музика С. Людкевича. До виконання П. Плішки не можна нічого додати чи відняти, за винятком репертуару. Видається мені, що він не був надзвичайно вдалим. П. Плішка своїм виконанням завжди очаровує авдиторію, яка не дозволяє йому зійти зі сцени.
Кантату «Радуйся, ниво неполитая», слова Т. Шевченка, музика М. Лисенка, виконали знову ж ті ж злучені хори: «Веснівка», «Прометей», «Думка» і митропличий хор з Філядельфії, а сольо виконували: Оленка Геймур, сопрано, Маруся Домбчевська, альт, Богдан Чаплинський, тенор, і Степан Шкафаровський, бас, під дириґентурою Михайла Длябоги. Як злучені хори, так і солісти добре вив’язались із своїх завдань. Хор звучав могутньо, а солісти були у своєму зеніті. Авдиторія спонтанно щедро відгукнулась бурею оплесків.
Концерт закінчено молитвою «Боже великий, єдиний» — М. Лисенка, яку виконали злучені хори під диригентурою Квітки Зорич-Кондрацької. В загальному можна сказати, що концерт був гідним і достойним відзначенням тисячоліття хрещення Руси-України. Звичайно, організаторам концерту, яким був Метрополітальний Комітет Нью-Йорку, а зокрема відповідальному за концертову частину Едвардові Камінському належить подяка.
Ювілейний концерт в Торонто
З нагоди 5-го Світового Конгресу Вільних Українців, що відбувся 23-27 листопада 1988 р. в Торонто — Канада, заходами мистецької Ради Комітету Українців Канади, відділ Торонто, відбувся Ювілейний концерт у модерній концертовій залі Рой Томсон Голл. Слід відмітити, що це найбільш модерна концертова заля, споруджена за всіма засобами сучасної техніки, а це робить на авдиторію особливе враження. З кожного місця глядач добре бачить виконавців. Залю збудовано у своєрідній формі амфітеатру.
Концерт складався з двох частин. У першій частині виступила симфонічна оркестра при сольовому виступі відомого піяніста Романа Рудницького, під диригентурою Володимира Колесника. В першій частині виконано «Слов’янський концерт» Б. Лятошинського, що складався з трьох частин. Тут сольо виконав уже згаданий талановитий піяніст Роман Рудницький. В першій частині також були виконані твори В. Кікти — «Українські колядки, щедрівки і веснянки».
У другій частині взяли участь, крім симфонічної оркестри, також хори: «Український Канадський Оперний хор з Торонто», «Дніпро» — Едмонтон і соліст Юрій Оришкевич — тенор. Були виконані твори: увертюра до опери «Тарас Бульба» — М. Лисенка, «Туман хвилями лягає» — М. Лисенка, «Хоровод» — А. Вахнянина, «Вечорниці» — М. Аркаса, «Загриміли понад степом грози» — Г. Жуковського, «Народня сцена» і «Молитва» з «Запорожця за Дунаєм» — С. Гулака-Артемовського. Можна було мати деякі побажання до самого репертуару, а зокрема, коли ж ідеться про першу частину концерту. Шкода, що диригент В. Колесник, який при диригуванні дуже й безпотрібно виснажується, своїми зайвими рухами всієї своєї статури не зумів вдержати на більш притушеному вияві оркестри, щоб, дати можливість виявитись хоровим партіям. Уклад хору, що розміщений на першому тер’єрі, і уклад хорових партій, мабуть, не дає добрих ефектів, а тим більше коли перед хором є розміщена оркестра. З солістами у нас завжди є клопіт, а зокрема коли йдеться про залю, таку, як Карнеґі Голл чи Рой Томсон Голл. Соліст мусить мати потрібну силу голосу, цього, на жаль, бракувало Ю. Оришкевичу. Крім цього, вкінці авдиторія повинна вже знати, що під час концерту, яку б побожну пісню хор не виконував, за винятком гимну, не встається. Коли виконується молитву «Владико неба і землі», то до цього не треба вставати. Концерт у Рой Томсон Голл не можна зарахувати до надзвичайних, але він був на мистецькому рівні. Концерт був заключним акордом наших ювілейних святкувань.
В неділю, 27 листопада 1988 p., заходами того ж самого відділу в Торонто Комітету Українців Канади відбулась всенародня маніфестація завершення святкувань ювілею тисячоліття хрещення України у Мепел Ліф Ґарденс. Під час цієї маніфестації, на яку прибуло багато українських громадян, владики Української Католицької і Православної Церков та представники Протестантсько-баптистського Об’єднання відправили Соборний Молебень, під час якого співав хор Українських молодіжних ансамблів під мистецьким керівництвом Василя Кардаша і диригентурою Марійки Кулик та Романа Ясінського. Звичайно, все тут проходило при допомозі голосникової звукової системи. Соборний Молебень відправили Митрополити: Василь з Української Православної Церкви у Канаді і Митрополит Максим з Української Католицької Церкви в Канаді. З ними співслужили владики і багато священиків Української Православної і Католицької Церков. З короткими привітаннями-зверненнями виступили Митрополит Степан від Української Католицької Церкви і Митрополит Василь від Української Православної Церкви і представник Євангельсько-баптистського Об’єднання.
Після Соборного Молебня відбулась маніфестаційна частина, яку відкрив Ярослав Соколик — голова комітету, який попросив на ведучих програмою Христину Маців і Юрія Даревича. Слід підкреслити, що ведучі добре справились із своїми завданнями. Обидвоє ведучих володіли поправно трьома мовами, себто українскою, англійською і французькою. Учасників вітали прем’єр Малруні, привіт якого прочитав Вітер, і Катерина Чумаченко прочитала привітання від президента Р. Реґена. Після цього прочитано маніфест. Також виголосили слово уступаючий президент СКВУ д-р Петро Саварин і новообраний президент Юрій Шимко. Він промовляв по-українському, по-англійському і по-французькому. Обидва виступи мали більше пропаґандивний тон чи характер, але не багато розв’язали конкретних проблем чи питань. Новообраний президент Ю. Шимко сказав про певну візію української діяспори.
Після Соборного Молебня і маніфестаційної частини відбулась мистецька частина, яка складалась з музичного прологу — уривок слова О. Тарнавського з кантати «Великий день», музика Зеновія Лавришина, що її виконав збірний хор і симфонічна оркестра під диригентурою Зеновія Лавришина. Після цього слідував своєрідний монтаж, що складався з таких поодиноких фрагментів — «Містерія на тлі дохристиянської доби», «Хоровід», «Марена — поганські звичаї», «Купало на Івана». Сценарій належав Орестові Павловому, режисура — Андрієві Перекліті, а музичне оформлення — Зеновієві Лавришину. Що з цього найбільше запам’яталось у глядача — це безперебійний туман — пара, яка покривала широку площу спортової арени. Може, це був і добрий задум, але чи він дав глядачеві те, що організатори чи автори бажали передати чи підкреслити? Поруч цього всього поза туманом-парою там не було видно життя, динаміки, на якій родилась, росла і розвивалась українська дохристиянська і християнська культура. Можливо, такий монтаж на іншій залі у відмінній обстановці був би більше ефективним.
Після цього слідували хорові точки, які виконували хори: «Бурлака» з Торонто, «Веснівка», «Діброва», «Прометей», збірний ювілейний хор св. Володимира, Вокальний ансамбль «Ясьмин» з церкви св. Миколая і св. Покрови та симфонічна оркестра. Крім цього, також брали участь танцювальні ансамблі: «Веснянка», «Верховинці», «Дунай», «Явір», «Львів» і «Чайка».
З самого загального перелічення окремих хорових і танцювальних одиниць бачимо, що це було дещо перебільшене накопичення. Бажалось показати все наше багатство, але чи справді це багатство було показане? Багато з того не підходило на таку спортову арену. У цьому всьому був домінуючим вияв доброї волі, і за це також належить як виконавцям, так організаторам щире спасибі.
Микола Галів
