У багатьох країнах світу трапляються села чи міста, в яких етнічні українці чи й їхні нащадки, становлять більшість населення. Так є в Польщі, Канаді, а також у Бразилії, про яку мовитиметься в цьому матеріалі.
У четвертому номері «Патріярхату» за 2014 рік, коли ми розповідали про Куритибську архиєпархію, вже трішки згадували Прудентополіс – місто, 75 відсотків населення якого становлять українці. Своєю чергою, Прудентополіс розташований у Парані – бразильському штаті, жителі якого – переважно вихідці зі Східної Європи, і частка наших земляків тут чимала – близько чотириста тисяч осіб з півмільйона українців, які загалом живуть у цій країні.
Сьогодні ж хочемо познайомити вас з єпархією Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці, осідком якої є власне Прудентополіс. Але почнемо з того, що в Бразилії, одній з найбільш католицьких країн, окрім римо-католиків, яких тут більшість, є й католики східного обряду: вірмени, мельхіти, мароніти та українці-греко-католики. Мельхіти й мароніти в Бразилії представлені практично півмільйонними громадами кожна Церква, але їхні вірні живуть досить компактно і великими громадами (у більшості в штатах, які простяглись узбережжям Атлантичного океану – Сан-Паулу, Мінас-Жерас та біля Ріо-де-Жанейро). Натомість греко-католики, хоча їх трохи менше, оселилися більш розпорошено (в основному по всій території штату Парана і на півночі штату Санта-Катаріна), тому мають значно більше парафій, звідси потреба у двох єпархіях.
Поділ УГКЦ в Бразилії на дві єпархії відбувся зовсім недавно – 12 травня 2014 року. Лінія їхнього розмежування проходить майже прямовисно з півночі на південь країни вздовж кордонів між штатами і розділяє навпіл тільки один із них – Парану. Східна частина Парани зі столицею–містом Куритиба та всі штати на південь і північний схід від неї належать до Архиєпархії святого Івана Хрестителя, а західна його частина з містом Прудентополіс і ті штати, які простяглися на північний захід, утворюють єпархію Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці.
Першим єпископом тут призначили владику Мирона Мазура. Сьогодні єпархія налічує 12 парафії та 38 священиків (тільки п’ятеро з них є єпархіальними священиками, решта – отці Чину Святого Василія Великого). Цікавою особливістю єпархії Непорочного зачаття, як також УГКЦ в Бразилії, загалом є те, що кожна парафія – це один «матірний» храм, численніша громада і декілька менших громад і храмів довкола, в так званих колоніях (селах). Одна парафія може налічував і 25, і 35 церков. Душпастирі доїжджають до цих храмів на богослужіння, хоча, на жаль, через малу кількість священиків у колоніях не завжди звершують недільну чи святкову Божественну літургію. Попри те люди сходяться до храму і моляться із катехитом або сестро-монахинею.
Практично від самих початків еміграції українців до Бразилії сюди прибули й отці-василіяни, які вже 120 років душпастирюють серед наших вірних. Допомагають у духовній праці Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, сестри Святого Йосифа та члени Світського інституту катехиток Серця Ісусового. Сестрислужебниці опікуються народною середньою школою, лікарнею, домом для похилих віком сестер та історичним музеєм.
У Прудентополісі українці вже майже три десятки років мають власну радіостанцію Copas verdes, на якій, окрім іншого, є і щоденні, і щотижневі релігійно-молитовні програми, у тому числі й українською мовою, які готують для слухачів отці-василіяни.
Визначним фактом, котрий свідчить про міцний зв’язок українців зі своєю Церквою, є те, що в 1898 році у Бразилії було засноване українське релігійне товариство «Апостольство молитви», яке існує й нині (на сьогоднішній день має 428 спільнот і близько 25 тисяч членів, функціонує при всіх парафіях і дочірніх церквах УГКЦ).
Українці, у якій би країні не були, завжди стараються триматися своєї культури і Церкви. Здається, нашим землякам у Бразилії вже понад сто років це вдається якнайкраще, свідчення цього – будівництво нових храмів.
Нехай Бог благословить їх за вірність Йому!
