Наземний мир — сумбурних сфінксів кризи
В роївні людства і народніх мас.
У ньому сльози, біль, страждальні тризни,
Вахляр терзання духа в кожний час.
Бо справедливість німотою вкрилась,
Злякавшись адських криків вдень, вночі.
В принаді влади й зиску розгубилась,
Їй голос правди дзвонить тільки в сні.
В лукавство вбрана, дивиться байдуже
На стерті грані між Христом і злом,
Спасає злочин, сором невидужний,
Цінизмом криє жертву, честь, псалом.
Мир тільки там, де чиста справедливість
Чи ми її досягнем на землі?
Чи нам вона свою відкриє милість? —
Чи, може, аж… в небесній вітчині?..
Поділитися:
