Достойний Еміненціє,
Владико Кардинале,
Преосвященні Владики,
Дорогі Браття!
Радіє Україна і невимовно ликує з радости від Сяну по Кавказ: Україна, що жевріє святістю древнього монашества, його нетлінними ще й досі мощами по тисячоліттю; Україна католицька, в кривавій останніми часами багряниці серед страждань множества мучеників і ісповідників віри.
Я певний того, що Святий Дух, для якого не існують людські перешкоди, сходить в цих днях П’ятдесятниці в серця українських вірних славетного престолу города Львова аж до країв Сибіру.
Ця радість Святого Духа виповняє вщерть ізгоїв діяспори і гомонить голосами співу і хвали по різних громадах:
Від Австралії до Полудневої Америки, від Західньої Европи до Північної Америки. Владики цих спільнот творять враз із представниками їхніх священиків і вірних вінець слави кругом дорогої особи Вашої Еміненції.
Це ось п’ятий раз в історії кардинальська гідність прикрашує Владику, що призначений володіти Українською Католицькою Церквою — від Ісидора Київського, згодом Михайла Левицького, а далі Сильвестра Сембратовича аж до світлої пам’яти Йосифа Сліпого.
Ісидор виступає на Соборі Єдности у Флоренції: той Вселенський Собор, що остане пресвітлою печаттю і дороговказом для поколінь, що зобов’язуватиме цілу Українську Церкву в історії своєю досконалою і нетлінною єдністю з Римською Церквою і з Намісником Христа на землі.
Якже ж не згадати ось тут четвертого з ряду Папи міста Риму Св. Климента на склоні першого сторіччя, що був засланий в Херсонес над Чорним Морем ‘In mare Pontico’ і там згинув як Христовий мученик-свідок. І щоб уявити, скільки довелось терпіти на тих опущених землях, вистане згадати, і я це пригадаю радо — знаючи, що Ваша Еміненція є також вглиблений в науках церковних і світських — а саме поему Овідія ‘Tristia’, він же сам вигнанець за Августина в тій країні.
Але історія св. Климента тут не кінчається. Відомо всім, що святі брати Кирило і Методій, апостоли слов’ян, коли прийшли до Риму, принесли зі собою дорогоцінний прах Святого і зложили його в базиліці, яка має ім’я від того Папи та є перлиною мистецтва і святости цього Блаженного Городу.
Еміненціє, якщо радість Української Церкви є велика, великою є теж радість Конгрегації для Східніх Церков, і зокрема Кардинала Префекта і Секретаря.
Піднесімо вгору вдячні й повні шани серця до Святого Отця, який, вінчаючи заслуги Вашої Еміненції, вшанував в цей самий час всю Українську Церкву.
Ця подвійна вартість пурпуру Вашої Еміненції є пречудним знам’ям для майбутньости, коли українська Церква перейде від горя до радости повної, яка є овочем Святого Духа.
Еміненціє Владико, нехай Бог збереже Тебе від всього злого на многії літа!
Щоб побачив Ти знову щасливі времена в преславнім Львівськім граді й у Вселенській Церкві!
Eminentissime Domine, Deus te servet incolumem seros in annos!
Videas rursus temporum felicitatem in gloriosissima Sede Leopolitana et in Universa Ecclesia!
