О, серце Вкраїни! Ти — гордість віків!
Ти — сила джерельна жадань і хотінь!
Ти, зрослий у вежу з державних кутів,
Сіяв непогасно для всіх поколінь.
О, люба столице! Склепіння століть!
Красу твою дерли навали татар,
І Північ, і Захід, і Південь, і Схід
Рівняли тебе з німотою отар.
Та силою слави струмив ти із надр,
Затуплені списи гострилися в ній,
І в дужих козацьких, стрілецьких руках
Віддавна бряжчали у славі грімкій.
Ти нині в калюжі, параліч в руках.
Краса душі здерта, а Молох гребе;
Ступилися списи, покрила їх кров,
І холод, і сум, і печаль всюди йде.
Та давняя слава із надрів струмить,
Ідея свободи міцнішає в ній;
Підійме народ Первозванного хрест,
І ти засіяєш в хвалі світовій.
(Із збірки «Дійсне і мрійне»)
Поділитися:
