Весняний день, співучі тони
І небо золотом горить . . .
«Христос Воскрес»! — співають дзвони,
Колишуть піснею блакить.
І кожен раз, як дзвонним гулом
Лунають величі слова,—
Як голос давнього —- минуле
У наших думах ожива …
У синю далеч линуть мрії…
О, краю сонця і степів,
Щоб не згубить свої надії,
Ти довго-довго так терпів!
Але ніколи світло раю
Не погасало в шумі гроз.
То ж вір’ю я, що й ти, мій краю,
Так само вічний, як Христос!
Настане день — і морок туги
Розіб’є променем ясним,
Із ночі кривди і наруги
Ти вийдеш чистим і міцним!
І не злоба, не дух мамони
У краю волі буде жить.
А тільки — Бог! Воскресні дзвони,
Великдень, сонце і блакить …
Поділитися:
