На 64-му році життя, 14 грудня 1985 p., в ошавському шпиталі передчасно помер бл.п. Михайло Вакалюк.
Війна й тяжка праця причинилися до його серцевої недуги, в наслідок якої покинув заробіткову працю, але дальше працював для громади. Покійний виконував функцію скарбника церковної управи церкви св. Юра, був членом Братства Українців-Католиків Канади і організації Ліги Визволення України.
Життєвий шлях бл.п. Вакалюка на канадській землі простягнувся від Брітійської Колюмбії, через Едмонтон, Судбури до Ошави. Залишив дружину Еленор, двох синів Івана і Михайла, двох прибраних синів, чотирьох внуків, брата й сестру на Україні.
Похоронні відправи в церкві св. Юра відправили о. Набережний і о. Ґаук. Покійного поховано на українському цвинтарі свв. Володимира і Ольги. Похоронні відправи відбулися при численній участі громадянства. Члени організації БУК-у взяли участь у своїх одностроях. Після похорону відбулись поминки в залі церкви св. Юра при участі коло 150 осіб.
В імені парафії покійного прощав Р.Набережний, який накреслив його життєвий шлях, його відданість і працю для української церкви. Від церковного комітету прощав Володимир Бурант, від організації ЛУКЖ Марія Козій і Христина Вирозуб, від Ліґи Визволення України — Евген Шурко, від УНО — Стороженко і від організації БУК — А. Шуліга.
Поминками проводив С. Бакай, який попросив А. Шулігу проголосити збірку на «нев’янучий вінок» покійного. Збірку перевели члени БУК-у Яків Малаховський і Стефан Телеп, що дала 190.00 дол., які призначено на газети «Наша мета» — 50.00 дол., «Гомін України» — 40.00 дол. і на журнал «Патріярхат» — 110.00 дол. Всім жертводавцям щира подяка.
А. Ш.
