Документ Зборів ч. 1501
НА ВНЕСОК панів: Гевесі, Абрамсон, Барраґа, Бекер, Браґман, Буш, Батлер, Каазалі, Катапано, п-і Коннеллі, Коннерс, п-і Кук, Кумб, Д’Андреа, п-і Дуґан, Ів, Фельдман, Ґотфрід, Ґрабер, п-і Ґрін, Ґріффіт, Гаренберґ, п-і Гаррісон, Гойт, Келегер, Коппель, Лафаєтт, Лейн, Лешер, Лейбел, Мак Ніл, Медізон, п-на Маєрсон, Мек Кенн, Мек Налті, Г. М. Міллер, Пароля, Пассаннанте, Патакі, Прескотт, Проскін, Правд, Раєн, Шіммінґер, Сібрук, Сімінеріо, Серрано, Спано, Станієр, Таломі, Точчі, Віталіяно, Вальдон, Веслі, Віннер, Єволі, Зіммер В ПОШАНУ Митрополита Андрея Шептитцького, безстрашного провідника українського народу, у сорокову річницю Його смерти.
ТОМУ, ЩО Митрополит Андрей Шептицький розумів ясно, що зудар сил поміж нацистською Німеччиною та комуністичною Росією загроржує
невід’ємним правам населення всієї України на життя, свободу, вічне почитання Бога та прямування до щастя; і
ТОМУ, ЩО Митрополит Андрей Шептицький відмовився співдіяти з лукавими й нелюдяними заходами цих безсовісних тиранів для ліквідації «Небажаних елементів», тобто українців, жидів, поляків та інших невинних людей; і
ТОМУ, ЩО Митрополит Андрей Шептицький відважно виконував своє завдання, доводячи до відома українського народу, яким злочином є вбивство заради упередження, ненависти чи змагання до влади; це робив він у своїх посланнях, які проголошував зокрема у пастирському листі «Не вбивай»; і
ТОМУ, ЩО Митрополит Андрей Шептицький переховував понад двісті сиріт, численних жидів та жидівських провідників і професіоналістів, між ними д-ра Єзекіїла Левіна та рабіна Давида Кагане, наражуючи через те на небезпеку своє життя, як теж свого брата Климентія, ченця-студита та інших осіб; і
ТОМУ, ЩО Митрополит Андрей Шептицький робив усе, що було в його силах, щоб остерегти українців та ввесь світ перед справжньою небезпекою нацизму та комунізму, навіть тоді, коли роблено окупантами на нього натиск, щоб підтримав їх політику народовбивства; і
ТОМУ, ЩО Митрополит Андрей Шептицький звертався з проханнями про допомогу до Святішого Отця, Папи Пія XII, повідомляв його відповідними документами та через післанців про терпіння невинних людей та робив старання про допомогу Риму у переправленні загрожених у безпечні країни; і
ТОМУ, ЩО ці самі засади оборони підставових людських прав спонукували батьків-основників США давати притулок усім, хто причалював до їх берегів, тому нехай буде —
ВИРІШЕНО, що це законодатне тіло, розглянувши уважно та продумавши справу, вважає своєю громадською повинністю, супроти людства і супроти народу США, супроти виборців штату Нью-Йорк, вшанувати й відзначити Митрополита Андрея Шептицкого, неустрашимого провідника українського народу та оборонця прав гноблених і переслідуваних, з нагоди сорокової річниці його смерти. Добро, яке він учинив, не сміє піти в забуття, а повинно залишитися в пам’яті та просвічувати всі шляхи людям, які вважають життя, свободу та змагання до щастя нерозривними правами кожної особи.
Прийнято на засіданні дня 5 червня 1985 р.
З доручення зібрання — Френсіс М. Місазі, урядник
Із листа батьків студента ІГОРЯ ЧЕРНИКА із Квінсу, Н.-Й.
«Нещодавно ми дістали з «Нью-Йорк Стейт Ассамблі» резолюцію «В пошану Митрополита Андрея Шептицького, безстрашного провідника українського народу». Ця резолюція була ідеєю Ігоря, коли він був на практиці в бюрі штату Нью-Йорк, в Олбані. Ігор позбирав друковані праці про Митрополита і розповів про це нашому послові із Квінсу, Аленові Гевесі, який погодився все простудіювати. Прочитавши всі матеріяли, він дав згоду, щоб Ігор, при допомозі інших студентів та працівників бюра, виготовив проект резолюції. В цій справі Ігор був теж у контакті з нашим владикою, преосв. В. Лостеном. Готова резолюція пішла до Правничого Відділу, де її остаточно оформили. Щоб резолюція пройшла, на внесок посла Гевесі, потрібна була підтримка відповідної кількости послів. Тому Ігор та двоє його приятелів (до речі, жидів) мусіли запевнити підтримку, роз’яснюючи справу послам. Кінець діло хвалить, і при Божій волі ця резолюція пройшла дня 5 червня 1985 року».
ЛХЩ
