12 червня 1991 року на 91 році багатотрудивого життя відійшов у Божу вічність довголітній член Українського Патріярхального Товариства, колишній член управи відділу Патріярхального Товариства в Нью-Йорку, відомий комерсант і великий меценат на українські культурні і церковні цілі — Михайло Пирський. Покійний Михайло належав до особливо цікавих людей у нашій громаді.
Михайло Пирський народився 19 вересня 1899 р. у Жовкві — Західня Україна. У родині, крім Михайла, Пирських було ще трьох синів і три дочки. У молодого Михайла був нахил до комерції, і він закінчив торговельну школу, яка йому промощувала шлях до комерційного життя. Його юнацькі роки припали на роки Першої світової війни та українських визвольних змагань. І вже юнаком Михайло Пирський, як свідомий український патріот, голоситься, як доброволець, до Української Галицької Армії, щоб захищати нововідроджену українську державу.
З УГА ділив долю до самого її кінця. У пам’ятні дні історичних українських визвольних змагань був у Києві. Також брав участь у зимовому поході. Таким чином Покійний був одним з останніх учасників українських визвольних змагань у 1918 роках, як український вояк-патріот.
Покійний болюче пережив неуспішні визвольні змагання. Він повертає до свого зацікавлення — комерції. Поволі спромігся відкрити у Львові крамницю з молитовниками, святими образами й іншим. Це дало певну життєву перспективу, але знову ж Друга світова війна зрушила Михайла Пирського перед другим приходом більшовиків на західні землі України покинути дорогий для нього Львів. Як багато українців, так і Пирський, що залишили українські землі, опинився у Німеччині. Після скитальщини Михайло Пирський з дружиною Анастазією емігрував до США і на постійно поселився у Нью-Йорку. Тут Покійний знову попробував свого щастя у комерційній професії. Слід підкреслити, що в цьому покійному Михайлові пощастило. Він відкрив свою крамницю з текстилями, светерами, хустками й іншим. Він не раз підкреслював і шкодував, що так мало українців займаються бізнесом, а це велика шкода, бо бізнеси могли б нашу українську громаду поставити на трохи вищий щабель.
На жаль, подружжя Пирських не мали жодного потомства. Вони жили скромно, а свої тяжко запрацьовані гроші щедро жертвували на українські цілі і на церкву. Покійний Михайло разом з своєю, також вже покійною, дружиною Анастазією зафундували дзвін для Св. Софії у Римі. Покійний Михайло Пирський залишив свої тяжко запрацьовані і заощаджені гроші для українських установ. В останньому своєму заповіті свій маєток, в імені своєму і дружини, записав на українську католицьку семінарію у Львові.
Слід підкреслити, що українська громада у покійному Михайлові Пирському втратила у першу чергу великого мецената на культурні, наукові і церковні цілі, чесну, багатотрудиву і глибоко релігійну людину й українського патріота.
Похороном Михайла Пирського займався його добрий друг і приятель, який йому на протязі довгого часу допомагав у праці, пан Теодор Подоба. 15 червня у похоронному заведенні Яреми були відправлені похоронні обряди — панахида, яку відправив о. Теодозій Ільницький. Після Панахиди покійного прощали: Микола Галів від управи Українського Патріярхального Товариства та Наукового Товариства ім. Шевченка, Микола Чорний від ансамблю Бандуристів «Гомін степів», Степан Хемич від Катедри Українознавства при Гарвардському Університеті і Микола Турецький від Українських Комбатантів. У суботу, 16 червня ц.р., у церкві св. Юра була відправлена заупокійна Служба Божа, і після цього покійного Михайла Пирського похоронено на цвинтарі у Савт Бавнд-Бруку. Хай йому буде гостинна американська земля легкою, а пам’ять про нього залишиться надовго між нами.
М. Галів
