30 січня 1991 р. Святіший Отець Іван-Павло ІІ прийняв на авдієнції поч. ректора УВУ проф. д-ра Володимира Янева, який вручив йому як голова ділової президії Комітету Наукового Конгресу у 1000-річчя Християнства Руси-України три видання цього Конгресу:
- Збірку праць Ювілейного Конгресу (1002 стор.) із 38 доповідями та багатою документацією про організацію та переведення Конгресу і його відгомін у пресі (46 звідомлень). Збірник редагувала 11-членна колегія під проводом В. Янева.
- Хрестоматію української релігійної поезії (552 стор. альбомного формату) із добіркою віршів бл. 160 авторів із трьох століть, багато ілюстровану репродукціями графік українських стародруків за редакцією Ігоря Качуровського (у співдії із 9 членами колегії).
- Збірник мовозначої Комісії Конгресу (248 стор.) із 9 доповідями за редакцією Олекси Горбача.
При врученні видань була нагода подати важливі інформації, що Комітет об’єднав за ініціятивою Українського Вільного Університету та Наукового Товариства ім. Шевченка у Европі — по 4-літній підготовці (1984-1988) — 28 українських наукових установ у діяспорі і,на 30 можливих). Сам Конгрес відбувся 28 квітня До 2 травня 1988 р. у реколекційному домі у Фюрстенрід, біля Мюнхену із 154 учасниками із 10 країн поселень у Европі та Північній і Південній Америках.
Святіший Отець Іван-Павло II вислухав з окремою увагою інформацію про те, що Конгрес відбувся в справжньому екуменічному дусі, добившись активної співдії всіх наявних в діяспорі українських християнських конфесій: двох гілок Православної Церкви — Української Автокефальної Православної Церкви та Української Православної Церкви в Америці та Канаді, Помісної Української Католицької Церкви та двох протестантських деномінацій: Євангельської та Євангельсько-Баптистської. Всі учасники Конгресу спільно молилися і в братній атмосфері працювали — з участю 4 Владик, духовенства та 2 пасторів. Пресові репортажі дуже позитивно відзначили цей факт, як «модель для майбутніх прямувань».
Коли підготовка Конгресу із 4 організаційно-плянувальними Конференціями і науковими сесіями із 43 вступними доповідями для кінцевих синтез вимагали 4-річної наполегливої праці, тоді два дальші роки (1988-1990) були потрібні на редакцію і друк публікацій. На сьогодні залишається як важливе завдання поширити видання в Україні, де в ювілейному році ще не було змоги відбути наукового конгресу. Тому Комітет робить заходи, щоб в Україні і для України видати окремий наклад Ювілейного Збірника. Святіший Отець з питоменною йому сердечністю вислухав звідомлення.
Перед авдієнцією у Папи В. Янів був прийнятий Патріярхом Кардиналом Мирославом-Іваном, якого згодом поінформував про розмову з Папою та передання книг, і секретарем Конгрегації Східніх Церков Архиєпископом Мирославом Марусиним. Сердечно прийнятий ректоратом Українського Католицького Університету, в домі якого замешкав, мав обширні наради з ректорами університету, о. митр. І. Хомою та Колегії Св. Софії, о. митр. І. Музичкою (віцепрезидентом Комітету Ділової Президії Наукового Конгресу Тисячоліття). В. Янів зокрема використав ще своє перебування у Римі для складення поклону владикам із рідних земель, які приїхали на Синод у Римі, і мав окремі конференції на авдієнціях із епархом Івано-Франківська Софроном Дмитерком, ЧСВВ, та його помічником Владикою Павлом Василиком, як теж із усіма владиками-помічниками Львівської Архиєпархії: єп. Юліяном Вороновським, Филимоном Курчабою та Михайлом Сабригою. В розмовах наголошено необхідність поширити матеріяли Ювілейного Конгресу Української науки в діяспорі, коли такий Конгрес не міг відбутися в Тисячоріччя на Україні. Пропонується окреме видання для України. Редакція львівського щоденника «За вільну Україну» мала з В. Яневим інтерв’ю. З ректором львівського Інституту прикладного і декоративного мистецтва проф. Емануїлом Миськом передбачено можливості тіснішої наукової співпраці.