Дорога редакціє!
Я є давнім шанувальником Вашого журналу. Коли познайомився з його першим номером, то стараюся читати по можливості кожен номер. Сміливі думки, гострі питання, порушувані у журналі «Патріярхат», свідчать про патріотичну позицію редактора Миколи Галіва і його співробітників. Вони відкривають ті проблеми, про які вірні і не догадуються.
Україна і Греко-католицька Церва зараз переживають тяжкі часи, і тому плекання патріотичности і любови є головним завданням отців парохів, а для того є найкращий час, кінець нашого століття, дарував усім чесним українцям використати це сповна.
Коли відкриєш журнал і прочитаєш статті п. Михайла Косіва чи інших розумних і талановитих до пера людей, зразу дістаєш духовний заряд бадьорости. Тому що віруюча людина все повинна мати якусь духовну підтримку хоч на папері. Не так і багато залишилося зараз людей, які хочуть щось робити і боротися. Але ніколи український народ не мовчав у трудні часи. Все знаходилися люди, які будили від сну і вказували дорогу, якою треба йти.
Тому хочу побажати журналу «Патріярхат» довгих-довгих років існування, а його редакції Божої помочі, сили і надхнення для блага рідної Церкви і народу.
о. Костів Василь
м. Глиняни Львівської области
* * *
З глибини душі і щирого серця прийміть мої щирі слова вдячности і пошани до Вас, всіх працівників журналу «Патріярхат». Дуже вдячний головному редакторові за те, що знайшли всі можливості, щоб задовільнити моє прохання і вислати мені журнал «Патріярхат».
Одержав у лютому чотири примірники журналу, всі сторінки прочитав з початку до кінця. То була моя велика радість і духовне задоволення. За то нехай здоров’я з Вами буде, хай Ісус Христос Вас не забуде, Божа Мати охороняє, Господь Бог сили посилає на многії і благі літа.
Коли я одержав журнал «Патріярхат» за березень і почав читати, побачив свою надруковану «Молитву». Я з радости в глибоких сльозах перечитав і був до того стривожений, що віддав би своє життя за Край, століттями закутий.
Рівнож щиро дякую всім жертводавцям, які своєю добротою підтримують журнал «Патріярхат», які роблять добро і насолоду своїм ближнім, які проживають на Україні.
Та ще одно! Оцей марний,
Цей паперовий, злотий, срібний,
Цей гріш великий і дрібний —
На жаль, він все таки потрібний.
Щади його і на будь-що
Не викидай! Життя химерне,
Скільки ж тих злотих поплило?
А чи один хоч з них поверне?
Лишень як ближнього в біді
Побачиш або край свій рідний,
То посвяти для них тоді
І час, і сили, й гріш послідній!
З великою повагою і християнським привітом до Вас всіх, мої дорогі,
Іван Парніцький,
м. Сокаль, Україна
Високоповажаний Пане Редакторе!
Спливають роки, мов весняні води,
Минула бистро молодість ясна,
Ось був світанок… вже й сонце заходить,
Вже й надвечір’я нашого життя…
Як блискавично весни різноцвітні
Нам у дитинстві майнули крилом,
Остались тільки мрії заповітні
І все здається неймовірним сном.
Травень і червень швидко промайнули
В калейдоскопі різних кольорів,
Суниці ніжним запахом дихнули
В душі бринять ще трелі солов’їв…
Гарячий подих липневої ночі
Овіє душу нам літнім теплом,
А думка в юність повернутись хоче
В безмежній тузі за рідним селом…
Жнивами щедро радує нас літо,
Дарунки осінь принесе рясні,
А я ніколи не можу забути
П’янкі весняні фіялкові дні!..
Всі пори року по-свому красиві,
Але для мене найкраща весна,
Бо дні дитинства згадує щасливі
І давні мрії юного життя.
Подумать тільки, як швидко минають
В житті людини в старості роки,
Згадаймо друзів, яких вже немає,
Які на той світ навік відійшли…
Хоча у мене літа вже похилі,
Та не охота світ цей покидать,
І поки доля дає нам ще сили,
Ми будем пісню бадьору співать!
Після такого вступу — декілька рядків про наші будні і реальні факти. Насамперед від усього серця дякую за Вашого дуже для мене приємного листа і прихильну оцінку моїх скромних віршованих рядків, що мене позитивно настроює до дальшої роботи над нашим рідним милозвучним словом.
Ваш журнал «Патріярхат» дуже мені подобається, тим більше, що я майже єдиний греко-католик в нашому містечку Рожище, а мене виховувала колись мати строго в релігійному дусі, за що я їй досі глибоко вдячний.
Приємною несподіванкою для мене стала передача Вами через пана Івана Гречка 20 долярів, які у нас мають великий попит і вартість. І я від душі дякую Вам за Вашу щедрість, тим більше, що я безплатно одержую Ваш прекрасний журнал, у якому Ви ще й знаходите місце для моїх простеньких віршів. Від усього серця дякую Вам за все Ваш щирий шанувальник
Богдан Мигаль
