Скрочений текст «Заяви…», виголошеної на загальних
звітно-виборчих зборах НТШ у Львові 14 грудня 1991 р.
Львівським Архиєпархіяльним управлінням зформовано групу відповідальних осіб за впорядкування крипти собору св. Юра у Львові. Провадяться організаційні, технічні, археологічні, обмірні роботи, забезпечено архітектурний нагляд за впорядкуванням крипти. Дослідження спочивальні почала Археологічна комісія Наукового Товариства імени Шевченка у Львові.
Паралельно до археології ведеться відео- та фотофіксація ходу робіт. Матеріяли археологічних досліджень використовуватимуться для корегування ескізних пропозицій та проекту архітектурного вирішення інтер’єру крипти.
Метою дослідів є вивчення материкової основи, на якій спочивають фундаменти собору св. Юра. Виходячи з цього, провадиться розчистка та розкриття перевідкладеного культурного шару грунту. Стверджено, що останній є суцільним румовищем. На даний час розкопано одну третю загальної площі крипти.
Ще до початку проведення робіт ми детально ознайомилися із джерелами та літературою з цього питання, зокрема зі звітами та статтями перших дослідників собору: проф. Володимира Січинського і доктора Ярослава Пастернака. Так ми довідалися, що в першій половині червня 1932 року в крипті собору св. Юра у Львові д-р Пастернак проводив археологічні розкопки на прохання Митрополичої Консерваторської Комісії. Метою розкопок було вивчення первісних фундаментів катедри, а також перевірка чуток про наявність підземель під собором. Розкопки тривали два тижні. Результати досліджень д-р Пастернак детально виклав у
X томі часопису «Богословія» за 1932 рік.
Досліджуючи детально крипту і спів ставляючи наші результати із результатами розкопок доктора Я. Пастернака, ми натрапили на два з п’яти поховань, зафіксованих на пляні крипти 1932 року.
Але, і це головне, окрім згаданих поховань посеред крипти ми знайшли дерев’яну скриню із перепохованими кістками, яка не була зафіксована на пляні крипти у Я. Пастернака.
При розчистці скрині виявлено акуратно поскладані кістки людського скелету разом із черепом, який лежав у західній частині скрині. Сама скриня зорієнтована, як і два описані Я. Пастернаком поховання, по осі собору. При обстеженні кістяка виявлено скляну капсулу і записку на блянку музею НТШ. Записка датована 31 серпня 1939 року.
Текст записки писаний чорним чорнилом, яке від часу вицвіло і набрало брунатного відтінку. Текст займав лицеву сторінку записки і півсторінки на звороті. Її автор, доктор Я.Пастернак, повідомляє, що покладені в цю скриню кості власне є тими самими кістками, які він викопав у 1938 році у кам’яному саркофагу в катедральному Успенському соборі старого Галича. Дослівно перші рядки записки звучать так:
ЗАЯВА
Отсим заявляю під словом чести науковця, що приложені до цього письма кости — комплектний скелет старшого мужчини — є ті самі, які я знайшов у кам’янім саркофагу серед фундаментів княжої галицької катедри в Крилосі. Це є тлінні останки основника згаданої катедри, галицького князя Ярослава Осмомисла, що помер 1187 p., бо, як виказують основні історичні досліди, тільки він один з усіх галицьких князів міг бути похований у катедрі княжого Галича…».
Цю думку дослідник аргументовано обстоював у численних своїх статтях та монографіях.
Опублікований д-ром Я. Пастернаком детальний опис та фотографії черепа при співставленні з висновками антропологічного дослідження, проведеного одразу ж після віднайдення останків, доводять, що це один і той самий череп, який разом з іншими кістками був знайдений у 1938 р. в кам’янім саркофагу в Успенському катедральному соборі старого Галича.
Отже, до моменту відкриття скрині з перепохованням у крипті собору св. Юра, місце зберігання тлінних останків князя Осмомисла досі було невідомим. Доля останків князя породжувала різні гіпотези та версії. Однією з них було припущення, що перед війною д-р Я. Пастернак передав знайдені ним останки князя Осмомисла в лябораторію московського професора Герасімова для плястичної реконструкції. Вважалось, що в часі війни разом з іншими черепами видатних осіб, які плянувалося реконструювати, він запропастився.
Не підлягає сумніву, що перепоховання останків князя в крипті собору відбулося з відома, а можливо, і при безпосередньому сприянні Митрополита Андрея Шептицького.
Враховуючи те, що тлінні останки князя знайдено в крипті собору св. Юра, вважаємо за доцільне в даний час після антропологічної аналізи перезахоронити їх там же, в одній з аркасолей, які передбачені проектом упорядкування крипти. Однак, згодом, коли вирішиться питання про відбудову Успенського собору в Крилосі, де власне і були знайдені у 1938 р. Я. Пасернаком тлінні останки князя, може бути поставлене питання про повернення їх на первісне місце знаходження — в кам’яний саркофаг у княжому Успенському соборі. Таке рішення з історичної і моральної точки зору нам видається найбільш доцільним.
Отже, підводячи підсумок, маємо всі підстави стверджувати: в крипті собору св. Юра у Львові Археологічною Комісією НТШ і відділом архітектури, будівництва та реставрації храмів Львівського Архиєпархіяльного управління УГКЦ зроблено відкриття, яке має не тільки суто українське, але й загальнослов’янське, загальносвітове значення. Очевидно, проблема тим не закінчується. Потрібно інтенсифікувати археологічні дослідження і в першу чергу літописного Галича. Можливо, тоді вдасться повністю розкрити багато в чому ще таємничі сторінки, пов’язані з перезахороненням останків одного з найвизначніших діячів, фундатора нашої державности — князя Ярослава Осмомисла.
Львів, дня 14 грудня 1991 р.
Олег Романів
