Друкуємо тільки частину матеріалу з шостого числа «Хроніки Католицької Церкви на Україні», що появилась тут, на Заході. Беремо матеріял з архіву «Сучасности». Всі ці матеріяли с з архіву «Саміздату». Деякі числа «Хроніки…» були надруковані російською мовою. Шосте число «Хроніки» надруковане по-українському. Мову, правопис і стиль залишаємо без змін. «Хроніку Католицької Церкви на Україні» видає «Ініціятивна група захисту прав віруючих Церкви на Україні». Редакція журнала вже мас г своєму розпорядженні й інші числа «Хроніки», але тому в першу чергу бажаємо запізнати наших читачів з цим матеріялом. Інші матеріяли хроніки будуть у чергових числах журнала. Зараз утримуємось від будь-яких коментарів, але порушені питання є прямо подивугідні.
Редакція
23-го квітня в місті Ужгороді відбулася бесіда представників влади із членом Ініціативної групи захисту прав віруючих та Церкви на Україні Йосифом ТЕРЕЛЕЮ; зустріч відбулася у приміщенні ресторану «Едельвейс».
На зустрічі були присутні:
Секретар Президії Верховної Ради УРСР Микола Григорович ХОМЕНКО, науковий співробітник Інституту атеїзму АСН при ЦК КПРС В. БОНДАРЕНКО, секретар обкому партії Закарпатської обл. М. М. СЕМЕНЮК та особа, яка свого імені не назвала, сказавши, що він філолог.
Зауважимо, що ТЕРЕЛЯ протягом тривалого часу на розмови із властями не ішов, рахуючи, що нема про що вести бесіди із тими, хто руйнує віру. В Ужгород Й. ТЕРЕЛЮ заманули якоби в командировку по роботі, а виявилося, що йому була приготована зустріч — розмова точилася понад чотири години.
М. СЕМЕНЮК: Йосип Михайлович, із вами хочуть поговорити товариші із Києва, як ви на це дивитеся?
(Невідомий, що назвав себе «філологом» — надалі будемо писати: філолог)
Філолог: Та це ж наш хлопець, роботяга?
ТЕРЕЛЯ: Помиляєтесь, вашим ніколи не був і не роботяга, а кріпак радянського колгоспу — а потім, я не знаю, з ким я розмовляю?
Філолог: Я працюю філологом у одній із установ Києва, науковим співробітником…
М. СЕМЕНЮК: Та ви сідайте, повечеряємо, що Бог дав, а заразом і порозмовляємо, так воно краще.
ТЕРЕЛЯ: Цікаво знати, відколи це секретарі обкомів на Бога почали покликатися?
М. СЕМЕНЮК: То дурна звичка, ніби пережиток.
Філолог: А тут нічого противного нема — це наше, українське.
ТЕРЕЛЯ: Раз так каже кагебіст, то тоді можна.
Філолог: Ви мене, Йосипе Михайловичу, ображаєте — я ж не кажу, що ви націоналіст.
ТЕРЕЛЯ: Кажіть. Бо я таки націоналіст, а потім, чого то встилатися бути «чекістом»? Он Юліян СЕМЬОНОВ аж з шкіри преться, щоб тільки заслужити похвалу від сталевих дзержинців.
СЕМЕНЮК: Може б ми спершу попоїли, а тоді вже говорили один одному неприємності.
В. БОНДАРЕНКО: Скажіть, якщо це можна – ви вже не голова Групи?
ТЕРЕЛЯ: Можна. Ніби це яка таємниця — ось і ви знаєте, не дивлячись на те, що ми не спілкуємося
М. ХОМЕНКО: Якщо можна, чи не могли б ви нам пояснити свій вихід із Групи?
ТЕРЕЛЯ: Я є членом Ініціятивної групи, які був. тільки не голова. А потім, чого це власті цікавляться справами Церкви, адже, якщо я не помиляюся, ми відокремлені один від одного навіки.
ХОМЕНКО: Ви помиляєтеся, ми всім цікавимося, потрібно ж нам знати, що хоче ваша Група.
Філолог: Вони хочуть самостійної України, ось і дур’ю маються.
ТЕРЕЛЯ: Думаю, что Украина государство самостоятельное с 17-го года, ведь так нас учат в школе, или я ошибаюсь?
Філолог: А чого то ви перейшли на російську мову?
ТЕРЕЛЯ. Из слугами народа лучше говорить на их родном, близком их пониманию языке. Потом у меня своє мнение по отношению к вам, как к филологу.
СЕМЕНЮК: Не потрібно сваритися, тут ділова розмова, а потім, яка різниця, якою мовою розмовляти — ми інтернаціоналісти, чи не так. товариші?
ХОМЕНКО: Ви, Йосип Михайлович, так і не сказали, чого це вас галичани змістили із «поста», невже не виправдав довір’я? Чи використали і кінець?
ТЕРЕЛЯ: У нас демократія, не так, як у КПРС.
БОНДАРЕНКО: Але ви й уїдлива людина, вам важко буде у житті.
СЕМЕНЮК: Давайте їсти, а потім приступимо до розмов.
ТЕРЕЛЯ: І правда, я голодний, потім, із начальниками не часто випадає сидіти поруч та ще й їсти всякі наїдки, яких нема у гастрономі.
Філолог: Я бачу, що ви не такий вже і злий, то тільки зверху.
ТЕРЕЛЯ: Злые бывают собаки, а сверху я обыкновенный крепак… (ТЕРЕЛЯ стал молиться, после чего приступил к еде)
БОНДАРЕНКО: Невже ви, молода людина, і вірите у Бога? Дивно!
ТЕРЕЛЯ: Дивно про такі речі питати, а потім, ми тут не для того, щоб вияснювати, хто в що вірить. То краще приступимо до самої причини даної зустрічі, але перед сим у мене одне питання: яка мета вашої розмови, вірніше, зустрічі?
Філолог: Це ми побачимо в процесі нашої з вами розмови.
ТЕРЕЛЯ: А якщо розмова не вийде?
СЕМЕНЮК: Вийде, ми ж українці, то навіщо нам сваритися.
ХОМЕНКО: Скажіть, будь ласка, ви священик?
ТЕРЕЛЯ: На це питання не буду відповідати.
ХОМЕНКО: А що тут такого? Потім, якщо ви були головою самозваної групки, ви не могли не бути священиком, то як?
ТЕРЕЛЯ: Я вже говорив, що на це відповіді ніякої не дам.
БОНДАРЕНКО: То виходить, що ви священик?
ТЕРЕЛЯ: Ви що, прийшли сюди виясняти хто я? А потім, із «самозванцями» нема чого говорити.
Філолог (роздратовано): Ми виконуємо державну роботу, а з вами прийдеться ще розмовляти не раз, і… не тут.
ТЕРЕЛЯ: А коли це я порозмовляю з вами там? У мене наготована торба, так що до тюрми готовий.
СЕМЕНЮК: Та ніхто вас не збирається арештовувати.
БОНДАРЕНКО: Скажіть, у вас діти, дружина є?
Філолог: Дружина така сама.
ТЕЛЕРЯ: «Філолог» знає все.
ХОМЕНКО: Нам стало відомо, що ви полишили групу, ось ми і вирішили ще раз із вами поговорити, щоб у майбутньому не було гірше. Ви — молода людина, могли б принести користь народові, а ви із ворогами зійшлися, пишете всілякі пасквілі на нашу радянську владу, а за кордоном буржуазія гріє на тому руки.
ТЕРЕЛЯ: Ніхто групи не полишав – я є членом групи. А користь кожний приносить там, де він рахує за потрібне. Ви, ось, знайшли за потрібне служити москалям, вам так краще. А щодо буржуазії, то ваш ЛЕНІН в 20-му р. назвав вас «совбуремцами» — тобто радянська буржуазія. Як бачимо, що «вождь» пролетаріату мав рацію хоч у цьому.
БОНДАРЕНКО: Де це ви вичитали? Я такого не читав.
ТЕРЕЛЯ: Я совєтських інститутів не кінчав, як ви, а про свого «вождя» повинні б знати геть чисто все.
СЕМЕНЮК: Нам передавав прокурор району, що нібито ви згідні написати статтю для преси про свій вихід із групи, ось ви би про все і описали.
ТЕРЕЛЯ: Вам що, так кортить, щоб я написав? Прийде час — напишу, тільки не думаю, що будете мати радість.
Дійсно, у мене була розмова із прокурором Степаном БРАЇЛОЮ, він приїздив у поле, де я працював на колгоспній плантації,— приїздив із пропозицією, щоб я написав покаянного листа, то мені дадуть під грядки город і легшу роботу, але коли я сказав БРАЇЛІ, що я буду дома із дитиною, а дружина піде на роботу, бо із колгоспної зарплати ми вижити не можемо (у середньому мені припадає 60 руських рублів, на що практично жити неможливо) — на що БРАЇЛА відповів, що їм лікарів непотрібно — нехай Олена сидить дома, а ви, ТЕРЕЛЯ, будете працювати у колгоспі і більше ніж 50 руб. ніколи не отримаєте — ми антирадянщикам не будемо допомагати, тут у колгоспі і помреш…
СЕМЕНЮК: Я це виясню, це пряма дискримінація.
ТЕРЕЛЯ: А то БРАЇЛА сам по собі приходив до мене — КГБ його і підіслало. Ви вмієте тільки торгуватися, а до торгу не виходить, то тоді вбиваєте або запроторюєте до тюрми. Все порозмовляли. Оставайтеся здорові.
Філолог: Йосип Михайлович, ви не так зрозуміли. Ми прийшли із конкретним планом щодо долі вашої Церкви, ну сідайте, ще кілька запитань…
ТЕРЕЛЯ: Конкретно — то, що після Нового року власті закрили більше як 30-ть католицьких церков,— там, де люди не прийняли московських батюшок, а ви прийшли вести переговори. Про долю Церкви потрібно розмовляти із українським патріархом ЙОСИПОМ І, а не зі мною.
ХОМЕНКО: СЛІПИЙ втік за кордон, як ми можемо із ним розмовляти? Хай приїде сюди.
ТЕРЕЛЯ: В той час, коли московський уряд вигнав кардинала СЛІПОГО із СРСР, я був у концтаборі, а мій родич сидів із кардиналом у одній камері на десятому лагпункті в «Дубравлазі», що знаходиться у Мордовії, так що як виїздив і що говорив кардинал, мені відомо більше, ніж вам.
Філолог: Як ви дивитися на то, щоб уряд УРСР дозволив вільно, повторюю вільно, діяти, дотримуючись радянського законодавства, вашій Церкві?
ТЕРЕЛЯ: Негативно.
Філолог: Чому? Адже ви самі про це говорили, писали…
ТЕРЕЛЯ: УРСР тільки на папері. Так званий уряд УРСР бездіяльний, ви не всилі захистити Україну навіть від русифікації, а потім, нема гарантій бодай на маленький національний розвій під Москвою – хто нам гарантує свободу? А перетворити Церкву у те, чим є Руська Православна Церква — вам на руку. В даний час УКЦ не є під вашим контролем, ми самі вирішуємо свої питання.
ХОМЕНКО: В такому випадку, що ви хочете особисто і ваш клир?
ТЕРЕЛЯ: Волі.
ХОМЕНКО: Ми же вам даємо волю, чого відмовляєтесь?
ТЕРЕЛЯ: В даний час недоцільно вести будь-які розмови на цю тему. Як УРСР на ділі буде суверенною республікою, тобто ми самі будемо вирішувати без Москви власні проблеми, то тоді все прийде на свої місця. А це можливо лиш тоді, як між Росією та Україною будуть встановлені таможенні кордони, УРСР буде мати власну валюту, військо, яке буде боронити інтереси Нації від московських посягань, і, що найбільш важне, то це, що парламент УРСР не буде складатися тільки із комуністів, яких є значно менше, ніж християн.
ХОМЕНКО: То ви що, хочете самостійної України?!
ТЕРЕЛЯ: То ви трубите, що Україна самостійна. Я говорив і буду говорити, що вона є колонія Москви.
СЕМЕНЮК: Адже ж уряд УРСР дійсно надає волю УКЦ — виходите із підпілля, реєструйтеся; хочете СЛІПОГО, пишіть, нехай іде на Україну, але умова одна: ви мусите проголосити автокефальність УКЦ, те, що ви пориваєте з Римом.
ТЕРЕЛЯ: То це як розуміти, як офіційну умову, чи се лиш балачка?
Філолог: Розумійте як умову; зрозумійте, ми не можемо бути у спілці із Римом — Рим споконвічний ворог України. Згадайте історію.
ТЕРЕЛЯ: У такому випадку Церква не буде католицькою, це перше, а по-друге: історію не завадило б почитати вам, тільки не московську — тут взагалі нема історії… І чого це ви вибрали мене для таких розмов?
БОНДАРЕНКО: Адже це ваших рук провокація із створенням Ініціативної групи захисту прав віруючих та Церкви, ось ви і повинні виступити у пресі, що не бажаєте бути у спілці із Римом. Зрозумійте, так краще буде для віруючих і для Церкви в цілому. Адже з вами розмовляють, вас вкінці вмовляють — подумайте.
ХОМЕНКО: Думайте і, можливо, що ще сьогодні напишете заяву, уряд УРСР підтримає вас у цьому.
ТЕРЕЛЯ: Я один нічого не вартий, Ініціативна група не я один.
ХОМЕНКО: Ви, а ми ще знайдемо людей, але ж ви це починали, вам і карти у руки. Уряд поверне все майно УКЦ, але при умові, що ви виділяєтеся від Риму — згода??!
ТЕРЕЛЯ: Я не правомочний вирішувати такі питання, потім, я мушу слухати то, що мені говорить мій владика. Друге, це то, що такі питання, як легалізація Церкви, вирішується Патріярхом ЙОСИПОМ І СЛІПИМ — ось із ним і розмовляйте.
СЕМЕНЮК: Ви що, хочете вічно у колгоспі працювати? У вас діти, дружина — лікар, а ви в колгоспі, вам не стидно? Думайте, і погоджуйтеся — ми дамо вам квартиру в Ужгороді, друкуємо вашу етнографію, вірші, дружині робота — хоче, нехай іде викладати до університету, адже вона працювала викладачем у Конотопі.
ТЕРЕЛЯ: То се що, торг?
СЕМЕНЮК: Розумійте, як знаєте.
ТЕРЕЛЯ: Шукайте іншого кого, я католик.
Філолог: Ми мали розмову із БУДЗІНСЬКИМ, він не є таким непослідовним, як ви; то хочете легалізації, то ви не хочете.
ТЕРЕЛЯ: Хочу, тільки не тої, що ви даєте.
Філолог: Дивіться, ТЕРЕЛЯ, щоб ви не пошкодували, більше такої нагоди у вас не буде. Ось Олесь Павлович вже на волі, а вам до нього далеко — він друкувався, за нього трубив світ, і то він зрозумів хто є хто.
ТЕРЕЛЯ: То йдіть до Олеся Павловича, нехай вам і пише, благо, у нього рука набита.
ХОМЕНКО: ТЕРЕЛЯ, якщо ви і надалі думаєте продовжувати ту діяльність, яка є ворожа до нашої радянської держави, вас буде позбавлено громадянства СРСР. А тоді як шпигуна і диверсанта покарано — наш уряд може бути і гуманним, але до таких, як ви, ми можемо бути і суворі.
ТЕРЕЛЯ: Дякую. Я вже повторюю, що чекаю тюрми кожної хвилини, відтоді як вийшов на волю. Правда, БРАЇЛА заявив, що на цей раз мене вб’ють.
Філолог: Дурниці, ніхто не збирається вас вбивати. А чого б вам не виїхати до матері в Прагу?
СЕМЕНЮК: Маргарета Іванівна в даний час у Союзі. Приємна і освічена людина, а син націоналіст.
ТЕРЕЛЯ: Мені добре і дома, емігрувати ми не хочемо — хіба б насильно нас вивезли, але щоб вас не трудити, то я сам відмовлюся від совєтського громадянства. А щодо освіти матері, то вона така, як і у вас — партєйна, що в переводі означає: ніякої. Я втомився і тому рахую, що ми один одного зрозуміли. Рахую, що більше нам нема чого зустрічатися.
ХОМЕНКО: А ви не гарячкуйте, ми знаємо, що ви людина гаряча. Сьогодні трохи розмова не вийшла, то ми її продовжимо завтра, згода?
На цьому було закінчено розмову і продовжено на другий день. 24-го квітня.
СЕМЕНЮК: Йосип Михайлович, скажіть, будь ласка, чи виділила селищна рада вам з дружиною участок під городець? І чи допомагають вашій дружині як сільському спеціалістові, за нормами закону вона повинна користуватися пільгами?
ТЕРЕЛЯ: Голова селищної ради сказав, щоб ми ішли до РЕЙГАН А і там нам дадуть землю, я просив одну сотку під город. Потім, нам не потрібно ніяких допомог. Єдине, що ми хочемо, так це те, щоб нам не лізли в душі. Так, на тому тижні старша медсестра лікарні, де працює моя дружина, на профсоюзних зборах заявила дослівно таке:
МАРГОЛІНА: У нас в колективі є лікар, яка вірує в Бога, ходить до церкви, чи можемо ми терпіти у своєму колективі таку особу?
Безперечно, що такі заяви ідуть тільки від КГБ, а не від МАРГОЛІНОЇ особисто.
ХОМЕНКО: Ми це візьмемо до уваги, навіть якщо ми не дійдемо згоди в основному, такі випади потрібно приборкати, це не по-державному. Не думайте, що ми, комуністи, тільки те й робимо, що нищимо церкви та хочемо знищити віру, ні! Основна наша робота, так це — перевиховання і стремління до того, щоб робітник та селянин добре жили.
ТЕРЕЛЯ: Вас послухати, то нема на Україні ні таборів, ні психотюрем, ні бідності — не йде люта русифікація, москаль робить на Україні все, що захоче, а ви, уряд, мовчите. Раз мовчить уряд, то тоді будемо говорити ми — ось для того і створено Хельсінську Ініціативну групу захисту прав віруючих та Церкви на Україні, це означає, що офіційна громадсько-релігійна Хельсінкська група має можливість виступити із високої трибуни ООН. А щодо виховання, то скільки партія комуністів збирається перевиховувати, і чи хоче народ отого «перевиховання»? Того до уваги ніхто не бере.
Підполк. М. ДЗЯМКО: Я Михайловича знаю не один рік, багато неприємностей він нам приніс, але я на нього не в «обиді», як би сказав москаль. То все було, від сьогодні потрібно переходити до якоїсь співпраці всім нам — у нас є тверді відомості, що Китай має таємну спілку з США. І тому потрібно об’єднати всі здорові сили, а не роз’єднуватися, це на руку сіонізмові та сил, що за ним стоять.
Безперечно, що важко забути все те, що було в тюрмах та таборах. Але таки треба все забути і почати все спочатку.
ТЕРЕЛЯ: То виходить, що ми, українці, повинні бути гарматним м’ясом для Москви у її майбутньому конфлікті із Китаєм? А що ми за се маємо: русифікацію та геноцид?! Я особисто проти китайського католика не підніму зброї ніколи. А росіянам нема чого боятися Китаю — для цього потрібно віддати захоплені в китайців їх землі.
ХОМЕНКО: Це набагато серйозніше, ніж ви думаєте, ви ж бачите, що ми йдемо, правда, з однією умовою, на відновлення УКЦ. Є шанс — більше такого не буде. Якщо б уряд ішов на терор проти вашої Церкви, ми б з вами не розмовляли. Вірте, все, що робиться, — це необдумані дії місцевих органів, які провокують ненависть проти влади, тільки так можна рахувати окремі дії окремих керівників.
А щодо Китаю, то ви помиляєтеся: уряд Китаю тримає у тюрмах та таборах виключно всіх католиків. Про це пише навіть західна преса.
Я читав три номери «Хроніки католицької церкви на Україні», що видає Ініціативна група. Багато слушного, але ви таки дещо висвітлюєте досить однобоко, з позицій клирикалів, а на Україні є й атеїсти — потім, оці закиди на «москаля». Не це тепер на часі. Ви прохали уряд про дозвіл на випуск журналу «Бойківщина» в Ужгороді під егідою СПУ, це питання буде розв’язане позитивно — не смійтесь, я даю вам слово комуніста. Щодо пропозиції про автокефалію УКЦ, порадьтеся із своїми вірними та клиром. Я б не радив вам виступати із заявами у західній пресі — це може негативно вплинути на справи Церкви. Для декого на Заході конче потрібний конфлікт, саме між урядом та УКЦ. Заява Ініціативної групи про звільнення певної частини державних злочинців розглядається, і бути цим людям на волі чи ні залежить від вас, адже там і ваші друзі. Якщо ми не підемо один одному на поступки, то що ми тоді за діячі. Потім, ви у гіршому становищі — ми влада, а ви меншість, адже не всі так міркують, як ви, навіть серед ваших однодумців. Всі зачинені церкви за період 83-84 pp. будуть передані вам (католикам) у користування в разі позитивного вирішення даної проблеми. Думайте, але час не чекає. І останнє: в разі ви відкинете пропозицію уряду, мій вам порадунок — їдьте, куди хочете, терпеливість уряду може й спинитися.
М. ДЗЯМКО: В разі якихось неув’язок із місцевими властями — дзвоніть або заходьте до мене, ось до тов. секретаря СЕМЕНЮКА. І не думайте, що вас лякають чи, боронь Боже, попереджають. І ще, я б вам порадив розірвати будь-які зв’язки із БУДЗІНСЬКИМ.
ТЕРЕЛЯ: Краще нам не зустрічатися. І правда, нам потрібно піти на поступки обоюдно, але як це зробити?
Далі розмова носила пустопорожні домагання з боку начальників, щоб ТЕРЕЛЯ дав якусь інформацію щодо о. Григорія БУДЗІНСЬКОГО та інших близьких друзів. На тім і сталося.
*****
секретно
ПОСТАНОВА обласного комітету КП України Закарпатської обл.
і обласної Ради народних депутатів по удосконаленні
методів боротьби з проявами націоналізму та сіонізму
Ужгород, 3-го липня 1984 р.
В останній час західна пропаганда посилила свою антирадянську агітацію та пропаганду. В першу чергу імперіалізм США робить ставку на бандерівське охвістя та підпільну так звану УКЦ. На жаль, парторганізація області вела неефективну боротьбу з проявами буржуазного націоналізму та сіонізму на території обл. Це в рівній мірі відноситься і до антикатолицької пропаганди та бойового атеїстичного виховання молоді в дусі ленінського інтернаціоналізму та вірності Партії. Тільки за останні півроку католицьке підпілля активізувало свої дії в бік так званої легалізації Церкви; під прикриттям віри активісти УКЦ посилили антирадянську агітацію, це використали наші вороги за кордоном. КДБ має інформацію, що бандерівське підпілля під прикриттям нової вивіски Українського Національного Фронту вчинило ряд акцій — наслідки вже обговорювалися на травневому бюро обкому 1981 р. та в жовтні 1982 року. Так, в селі Мужієве Берегівського р-ну 24 травня 81 року терористична банда «Чорного» пустила під укіс військовий ешелон, на платформах якого перевозився радар з Вілокської військової бази; це затримало «польську акцію» на дев’ять місяців. В місті Мукачеве на єврейському цвинтарі під час будівництва було знайдено склад з антирадянською сіоністською літературою та вибуховими тротиловими шашками. Це тільки поодинокі факти активізації бандерівських та сіоністських групок. Бескидська операція 82 року по ліквідації терористично-диверсійної групи в Лавочному та Волівці була доведена не до кінця — бандитська група «Чорного» не була ліквідована повністю; товариші з КДБ на сьогоднішній день так і не розкрили винуватців пограбування двох інкасаторів на території нашої обл., по сьогодні так і не виявлено осіб, що вивезли 10,000 патронів та 99 гранат із військової частини в м. Мукачево — недоліків багато, можна переліковувати ще низку неприємних випадків, але й попри всі явні недоліки КДБ добився і якісних наслідків у своїй роботі — так було ліквідовано члена бандитської групи «Чорного» Бориса Михайла ТЕРЕЛЮ, на жаль, із смертю бандита обірвалася нитка його зв’язків з бандерівським охвістям на території сусідньої обл. В Іршавському p-ні проведено вдалу операцію по ліквідації підпільної католицької та баптистської друкарень, було вилучено до 1,000 примірників клерикальної літератури. Все це вимагає від нас постійної напруги та чітких дій в ліквідації найменших проявів націоналізму та сіонізму на території області, а тому, виходячи із світла рішень 26 з’їзду КПРС, наступних Пленумів ЦК, виступів Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР товариша К. У. ЧЕРНЕНКА, обком партії КП України та обласна Рада народних депутатів ухвалили:
а) посилити антинаціоналістичну пропаганду в пресі, при сім розкривати всю негативність буржуазного націоналізму та сіонізму, використовуючи розкаяння бувших дисидентів та клерикалів-антирадянщиків;
б) партійна організація зобов’язує облвиконком відкрити при обласній психіатричній лікарні відділення для примусового лікування до вже існуючого — доцільно дві треті активістів УКЦ направляти на примусове лікування, розгляд судових справ над українськими католиками недоцільний; при обласному слідчому ізоляторі виділити приміщення для 250 осіб, що відбуватимуть примусове лікування — підібрати кадри із провірених товаришів медичного обслуговування з числа п’яти лікарів та 60 санітарних працівників;
в) в селах, де позиції УКЦ сильні, потрібно діяти обережно — під час обшуків та затримань не реквізовувати біблій, молитвеників та іншої церковної літератури, що може негативно вплинути на відносини між віруючими та державними органами, по можливості уникати політичного розголосу справ над католиками, доцільно застосовувати по відношенні до членів УКЦ кримінальні засуди, які б дискредитували церкву та її членів, особливо це стосується по відношенні до активу, широко застосовувати розкаяння бувших політ, в’язнів перед населенням області, прилюдно в сільських клубах та міських будинках культури;
г) заборонити недільні богослужіння, мотивуючи літнім періодом, гарячою порою для колгоспів та радгоспів області. До «крикунів» застосовувати адміністративні покарання: штрафи, позбавлення премій, тринадцятих зарплат, влаштування дітей в дитячі ясла, садки та школи-інтернати, до особливо активних застосовувати примусове лікування;
д) до членів католицького активу, що входять до Центрального комітету Українських католиків та членів так званої «Ініціативної групи захисту прав віруючих та Церкви», застосувати права, що викладені в Інструкції № 81 від 28 травня 1984 року.
Копії даної ухвали направити в районні управління КДБ та міліції для ознайомлення.
3-го липня 1984 року
Підписи: БАНДРОВСЬКИЙ ВОЛОЩУК
