Митрополиту Київському та Галицькому Філарету
Міністерству міграції та культів
Архиєпископу Антоніо Франко Уповноваженому у справах релігії в м. Києві
Ваше Високопреосвященство!
Беручи до уваги Ваше бажання зблизити Християнські Церкви та привести їх до об’єднання в одну Христову Апостольську Церкву на Україні і для порозуміння між конфесіями, пропонуємо Вам перейти від слів до діла.
Оскільки у нас немає храму відповідної величини, і парафіяни знаходяться на Службі в нестерпних умовах, пропонуємо Вам погодитись на почергове служіння УГКЦ та Вашої Церкви у Святоволодимирському Катедральному Соборі. Це дасть можливість зблизитись та порозумітись не тільки духовенству, а й парафіянам.
З щирою братньою любов’ю в Христі
За Українську Греко-католицьку Церкву
Святомиколаївську парафію у Києві
Парох о. Валерій-студит (Шкарубський)
о. диякон Олександер Соколовський
о Марко Черкашин
* * *
Дорогі наші брати і сестри, щиро дякую Вам всім за Ваш журнал «Патріярхат», який Ви щомісяця висилаєте для мене. Я одержую Ваш журнал вже 15 місяців. З глибини серця щиро дякую Всім жертводавцям, які складають свої кошти для висилки журналів в Україну. З журналів, які Ви прислали, я багато взнала про духовних Отців, які перенесли великі терпіння за Христову віру. Які є в них великі старання навернути нашу молодь (забуту) до Бога. Ваші журнали для нас є великою духовною підтримкою, що кріплять у наших серцях Христову віру. З навколишніх сіл приходять до мене люди і просять дати прочитати журнал «Патріярхат». Дуже цінять журнал.
Всім жертводавцям бажаю радісного і щасливого Нового 1995 року. Бажаю в веселості з добрим здоров’ям провести свята Різдва Христового і святого Йордану.
З великою повагою до Вас
Надія Р. Пащак
Певно, у Бога я ласки заслужила, коли від Вас журнал «Патріярхат» получила.
Велику любов до Бога я в серці маю, коли журнал від Вас читаю.
Багато я взнала про Отців і Христову віру, скільки страждань перенесли за нашу Україну.
І нині всі брати і сестри за нас пам’ятають і для духовної підтримки журнали для нас висилають.
Щоб наші діти і внуки журнали читали, пошану й любов до Господа Бога мали.
Бо про всю правду радо почути, а нашу молодь (забуту) до Бога навернути.
Бо наша віра була без опіки, були думками забуті ми на віки.
Але у нас була сильна віра, стала вільною наша Україна.
Пречиста Діво, пам’ятай про всіх Вас, бо великі пожертви Ви складаєте для нас.
Ваші журнали з рук в руки ідуть, багато духовної підтримки наші діти з них узнають.
У нашому селі храм Божий збудували, будемо у ньому за всіх Вас у Бога щастя й здоров’я для Вас благали.
Будемо молитись за Ваші родини, за дари, які Ви передали для нас, для України.
Бо стала вільна Христова віра, як стала вільною наша Україна.
Просимо Бога за щастя, мир, спокій, за здоров’я й життя на Україні і землі усій.
Хай Господь Бог всіх Вас оберігає і всі ласки для Вас посилає.
Надія Р. Пащак,
село Яцківці, Зборівський р-н, Тернопільська обл.
* * *
Вас, як всіх чесних людей, напевно проймає дрож від того, що діється в Чечні.
Це щось жахливого! Бував я на фронтах, нюхав воєнний порох, но такого не бачив, не чув і уявити собі не можу.
Соромно за нашу цивілізацію, що до такого допускається.
В Чечні я бував, знаю чеченців, воював з ними, сидів з ними в більшовицьких кацетах… І теж не без болю переношу цю трагедію.
Як був би молодшим (мені 72 роки), то подався б туди, щоб загинути і не бачити того всього.
З повагою до Вас
В. Дужинський
* * *
Президентам двох надпотуг — Росії і Америки — господину Єльцину і містеру Клінтону
Пролита кров у Чечні і на Вашій, обох, совісті й відповідальності: Президента Росії за пряме
втручання, Президента Америки за його мовчазну згоду.
Той крихітний народ за його бажання бути незалежним і жити в своїй власній державі вільними людьми. Ви хочете стерти з лиця землі. І це відбувається в дні Рождества Христового, коли одні діти радіють Вифлеємській зірці, а другі гинуть під гусеницями танків.
ГАНЬБА!
Єльцину:
Тремти, Голіяте,
Не здолаєш Давида!
(Не впрягти в ярмо орла).
В ньому сила титана,
Гнівний подих титана,
Ненависть до рабства і зла.
Клінтону:
Ви наче Понтій Пілат,
Вмили руки від народу,
Який став дружньо за свободу
З кличем «Свобода або смерть!».
Веньямин «Роман» Дужинський, довголітній політичний в’язень
* * *
Ваш часопис «Патріярхат» до моїх рук попав випадково, він справив мені велику насолоду, коли читав його, то невичерпне джерело правди і науки. Я так хотів би передати ту любов до всього доброго своїм внукам через Ваш журнал «Патріярхат».
Тому в мене до Вас всіх дуже велике прохання. Якщо можете, то вишліть журнал «Патріярхат».
У моєму селі Токи зараз іде велика міжконфесійна боротьба за греко-католицьку церкву. Святу Літургію священик відправляє в хаті, до церкви не пускають.
Я хотів би сказати своїм односельчанам, що первісне християнство на Україні було хоч східне візантійське, то не православне в теперішнім його розумінні, а католицьке.
Я буду завжди молитись з родиною, щоб Всевишній Господь хоронив Вас від усякого зла.
З великою повагою до Вас
Іван Парніцький
* * *
Шановний пане Редакторе!
Греко-католики українці Мукачівської єпархії бажають Вам доброго здоров’я, сили, наснаги у Вашій благородній, такій необхідній всім нам праці в утвердженні УГКЦ.
Журнал «Патріярхат» користується у нас великою популярністю, має широке коло читачів. Читаючи його, проймаємось надією і вірою в те, що наша Церква буде єдиною, буде мати визнаного Апостольською Столицею свого Патріярха, що на землі нашій запанує мир і Божа благодать.
Журнал я одержую регулярно, щира вдячність Вам за це.
3 глибокою пошаною
Галина Мартиненко
Ужгород, 25. 12. 94
