Українська Греко-Католицька Церква у США представлена чотирма єпархіями, які разом становлять Філадельфійську митрополію. Цікаво, що три єпархії – Стемфордська, Філадельфійська і Пармська – територіально досить маленькі, розташовані на сході Америки, а Чиказька охоплює більшу частину Сполучених Штатів, майже дві третини країни. Це зумовлене тим, що українці більш чисельно і компактно оселилися в східних штатах, тому й адміністративний поділ Церкви відбувся таким чином, щоб максимально відповідати потребам вірних.
У попередніх числах «Патріярхату» ми вже розповіли про Стемфордську, Філадельфійську та Чиказьку єпархії. Тепер залишилось ознайомити читачів із Пармською єпархією святого Йосафата.
Її було утворено в грудні 1983 року шляхом виокремлення з Філадельфійської архиєпархії, тож вона є наймолодшою церковною одиницею УГКЦ в Сполучених Штатах Америки. З 2014 року єпархію очолює владика Богдан Данило, а його попередниками були преосвященний Іван Бура як Апостольський адміністратор (2009 – 2014 рр. ) та Кир Роберт-Михайло Москаль (1983 – 2009 рр. ). І хоча Пармська єпархія заснована найпізніше з-поміж інших, все ж таки історично її територія однією з перших прийняла українських мігрантів і саме звідси, з передмість Клівленда – Парми і Тремонта – поширювалося зорганізоване громадське життя наших земляків. Власне тут було засновано одну з найстаріших українських газет у США «Свободу», яка виходить безперервно ось уже 119 років. «Свобода» стала виразником ідей Українського народного союзу, заснованого в 1894 році, – найстарішої організації українців у США та Канаді.
Правлячий архиєрей, владика Богдан Данило розповів нам про єпархію таке: «На сьогодні Пармська єпархія об’єднує 38 парафій та майже одинадцять тисяч вірних. Вона охоплює одинадцять американських штатів. Можна виділити дві її специфічні територіальні частини: одна – довкола Пітсбурга та на півдні Пенсильванії, де зосереджені досить давні парафії ще з тих часів, коли українці тільки почали приїздити до США. Тут живуть нащадки переселенців у четвертому-п’ятому поколіннях і переважно не розмовляють українською. З іншого боку, специфіка єпархії святого Йосафата полягає у тому, що за останні двадцять років незалежності України до нас постійно приїздили мігранти четвертої хвилі, оселялися тут, і завдяки їм значно пожвавилося релігійне життя.
Найбільшою радістю для нас є так званий mid-Atlantic – тобто частина наших парафій, розташована в прибережній зоні Атлантичного океану. Це для нас гарна нагода для зростання місійності. За останні кілька років у цьому окрузі ми відкрили нові парафії, зокрема для людей, які переїжджають з інших міст – таких як Нью-Йорк чи Нью-Джерсі, Чикаго. В липні цього року поблизу міста Шарлотт я відкрив нову цілковито україномовну парафію (містечко Пайнвіль). На той час там вже було 75 українців. Розвиток парафій, пов’язаний із розвитком міст (Маямі, Сент-Пітерcбург та інших) у цих південних штатах, дає нам надію на майбутнє. Разом із тим хочемо бути відкритими, проводити євангелізацію для тих старших українців, які давно створили сім’ї, хоч часто сім’ї мішані, але попри це знаходять час для участі в літургійному житті своєї Церкви.
Маємо парафії, мовою богослужінь яких є українська, які живуть за юліанським календарем. Це дозволяє людям знаходити в цих парафіях частиночку того, що вони колись мали на Батьківщині. Хоча більшість парафій єпархії святого Йосафата, тих старших, є англомовними і керуються календарем григоріанським.
У нашій єпархії гарно зорганізований молодіжний апостолят. Торік ми мали з’їзд християнської молоді, який був повністю україномовним. Незважаючи на те, що наша молодь дуже розсіяна географічно, все ж три рази на рік, особливо в окрузі Пітсбург, вона з’їжджається на свої зустрічі: у червні – на так звану конвенцію, під час Великого посту – на реколекції та восени. Це ініціатива самих молодих людей, народжених вже тут, і тих, які ще маленькими приїхали до США з батьками. Ці українці хочуть перебувати в своєму рідному національному колі, їм важливо мати приятелів, рідних по крові, гуртуватися при Церкві».
