(З душі на сторінку Великого Ювілею Руси-України.
Присвячую усім братам і сестрам на чужині)
Не задзвонять Софійськії дзвони
Не понесуть у світ тріюмф тисячоліття,
Не сповістять правди вони,
Не заграють гучне многоліття.
Многоліття!
Борцям непохитним за віру Христову,
Правду про Русь-України хрестини,
Про тріюмф серця народу, —
Що князь Володимир залишив для свого роду,
Ні, не задзвонять Софійськії дзвони,..
В той радісний ювілей на рідній Україні.
Та багато є дзвонів по рідних святинях на чужині,
Хай соборно заграють дзвони усі!!!
Всюди в тій самій годині,
Так велично й гучно, щоб почули усі на землі!
Про соборне багатство української душі,
Що за тисячу років зросла у Христі!
О, сестри! Брати!
Вже зближається час,
І кличе на іспит всіх нас.
Хай соборно заграють дзвони усі
У рідних святинях на чужині!
Мотря Фаринич
