Як людина, так і нація може жити повним життям тільки тоді, коли має духовий корм, себто свідомість себе та пам’ять свого минулого.
У намаганні забезпечити українцям діяспори збереження своєї духовної ідентичности постам «Гарвардський проект», який має такі три елементи;
Перший — це створення постійної, вивінованої катедри української релігійної думки при Теологічній Школі Гарвардського Університету. Катедру буде займати вчений, який буде паралельно вивчати всі здобутки української релігійної думки без огляду на конфесію її творців і тим самим посилювати духово Українські Церкви і громадянство спеціяльно у час духовної кризи, як, наприклад, у нашу добу.
Катедра української релігійної думки не буде сиротиною у чужому оточенні: вона тісно співпрацюватиме з катедрами української історії, української філології, української літератури та Українським Науковим Інститутом, будучи свого роду об’єднуючим спільним знаменником для інтелектуального життя Українського Гарварду.
Другий елемент Гарвардського проекту — це гігантський плян зревіндикувати для української нації твори їх генія — видати у трьох серіях корпус української творчости від самих початків до появи «Енеїди» Котляревського у 1798 році, тобто української досекулярної творчости.
Через різні обставини ми занедбали цю основу основ. Тепер на наших очах із типічною своєю безличністю окупант України взявся систематично ліквідувати українську національну пам’ять та присвоює собі величаву українську творчість до кінця ХVІІІ сторіччя. Так зване «тисячоп’ятсотліття Києва» (очевидно російського!) у 1982 році закінчилося остаточною ліквідацією української історії до 1917 року. Вона тепер називається «отечественною» і продукується виключно російською мовою.
Майже всі наші твори до кінця ХVІІІ ст., включно з Галицько-волинським літописом, творами Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького і т.д., стали тепер частиною російської літератури. У заплянованому останньо «Науковою думкою» у Києві виданні Корпусу української літератури у 80-ти томах, з яких 40 має обіймати твори, писані до 1917 року, а інших 40 томів після 1917 року, для всієї великої української літератури від XI до ХVІІІ століть призначено тільки два невеликі томики — окрушини із вкраденого стола.
Твори культури належать не тим, хто їх закопує — як у притчі Христа — а тим, що їх вміють цінувати, хто їх видає, студіює і тим самим робить їх живою частиною своєї структури мислення. Тільки в такий спосіб постає культурна тривалість і єднання людей різних епох в одне тіло вічної нації.
Корпус української творчости до 1798 року, заплянований в УНІГУ, буде обіймати 40 великих томів (об’ємом 600-800 сторінок). Там будуть включені усі оригінальні твори, княжі і козацькі літописи, «Слово о полку Ігоря», полемічна література, твори бароккових поетів, філософічні трактати професорів Києво-Могилянської Академії та Григорія Сковороди, Діярії та щоденники наших діячів, листи Б.Хмельницького і т.д.
Корпус виходитиме у трьох серіях: 40 томів у мовах оригіналу (церковнослов’янській, старо- і середньоукраїнській, польській та латинській), 40 томів в англомовному перекладі та 40 томів в українському перекладі. В такий спосіб українська духова спадщина буде зревіндикована і стане доступною як для українців, так і для усього культурного світу.
Третя складова частина Гарвардського проекту — це збірна ювілейна праця — трьохтомник довідкового характеру під назвою «Тисячоліття українського християнства» (разом понад 1,500 стор.), том 1-ий обійматиме історію, 2-ий — духові підстави, а том 3-ій — зовнішні форми.
Твір буде виданий в українській мові та буде перекладений на вісім головних мов української діяспори: англійську, французьку, італійську, естонську, португальську, німецьку, польську та російську.
Як у випадку корпусу, до співпраці будуть притягнені найкращі сили як свої, так і чужі.
Крім цього Гарвард (УНІГУ) підготовляє на ювілейні роки дві наукові конференції, присвячені тисячоліттю українського християнства, одну міжнародню і одну в Америці.
Як початок фінансування міжнародньої конференції — Блаженніший Патріярх Йосиф передав із свого особистого фонду 30,000 долярів, які зберігаються на спеціяльному конті у Філядельфії.
