(Молитва)
Отче небесний! Правдо вічна!
Ти волю і розум дав мені,
Снагу свободи органічну
Тобі служити, не мені;
Іти шляхом Твоєї правди
Крізь доли й гори до висот,
Крізь холод, бурі й барикади
До сонця вічних нагород.
Кріпи, о Боже, в мене волю
У цій мандрівці, повній зваб,
Минати блиски злотогорі,
Оману вітряних кульбаб.
Шли поміч, Господи, в свободі
Ума і серця сил моїх
Держати владу над собою,
Не класти ближнім прикрих віх.
Я дріб Твоїх барвистих творів –
Свого народу і людства.
Веди їх ясним світлофором
До щастя-долі й торжества.
Твоєї правди в їх святинях
Народньо-творчого життя
У їх змаганнях з чортокриллям,
Що сіє язвенне гниття.
Простри свої святі долоні
До тих, що в рабстві і біді,
Не дай, щоб їх зісохлі скроні
Спливали потом у ярмі.
Народ мій терпить в Україні
Наругу й злобу сатани,
І марить в серці богомільнім
Про волю і долю вітчини.
Подай нам згоду й дар любови
До Тебе, Боже всеблагий,
До України у оковах,
Усіх братів, сестер, людей.
Хай світло ясне в цій любові
Освітить нам до волі шлях!
Хай буде ця любов сильніша,
Як смерти болісної жах!
