Заходами Українського Патріярхального Т-ва, відділу в Нью-Йорку, 19 лютого 1984 p., в Українському Народньому Домі відбулись святочні сходини для відзначення 92-ліття народин Патріярха Йосифа. На замовлення управи Відділу Патріярхального Т-ва. у церкві св. Юра о дванадцятій годині дня у наміренні Патріярха Йосифа була відправлена Служба Божа. До речі, слід відмітити, що під час всіх Служб Божих у цю неділю в церкві св. Юра під час проповідей були теплі згадки, присвячені Патріярхові Йосифові. Правда, слово «патріярх», як гідність Блаженнішого Йосифа ще не вживається — цей іменник ще дотепер не є «кошер» у церкві св. Юра.
Святочні сходини відбулися після Служби Божої в годині 1:30. Їх розпочато спільною молитвою «Отче наш». Наталка Соневицька привітала численно зібраних мирян, які прибули, щоб скласти свій доземний поклін своєму Главі й Батькові нашої української Церкви, та подала програму святочних сходин.
Вдумливе та дбайливо опрацьоване коротке слово, присвячене 92-літтю Патріярха Йосифа, виголосив Микола Галів. Він підкреслив, що є чимало людей, які доживають високого — патріяршого віку, але відходять, не залишаючи сліду по собі. Але цього не можна сказати про нашого Соленізанта Патріярха Йосифа, бо його життя — це історія нашої Української Церкви.
Слід мати на увазі, що Патріярх є прикрасою не тільки для української, але й вселенської католицької Церкви. Він своєю непохитною і подивугідною поставою підніс на високий щабель українського ієрарха. Папа Іван XXIII, проходячись з кардиналами, у ватиканському городі, на одній з алей побачив Блаженнішого Йосифа і сказав до кардиналів: «Це наша зоря зі Сходу…». А з приводу надання нашому Блаженнішому Йосифові кардинальської гідности Папа Павло VІ сказав такі знаменні слова: «Вивищенням до кардинальської гідности українського Митрополита ми бажали засвідчити перед всією Церквою і перед цілим світом, що його терпіння, його непохитність у визнанні Христової віри, його героїзм є неоціненним скарбом цілої Вселенської Церкви і належить до всіх віків. І хочу Вам виявити, що вивищенням вашого Великого Митрополита до кардинальської гідности я бажав дати вам, українцям, високого виразника вашої єдности, встановити сильний центр для вашого релігійного і національно-громадського життя». Промовець відмітив багато неоціненних здобутків і творчих надбань Патріярха Йосифа. Нагадав його неповторний виступ на вселенському Соборі Ватиканському II, на якому висунув ідею створення патріярхату. Італійське телебачення, інформуючи про цей виступ Блаженнішого Йосифа, вже тоді, у 1963 p., назвало його «українським патріярхом». Звільнення Блаженнішого Йосифа на волю слід назвати ренесансом нашої Української Церкви.
Стефанія Назаркевич-Юзенів, студентка Школи Мистецького слова Лідії Крушельницької, успішно продеклямувала монтаж віршованої творчости Уляни Кравченко. Вірші були змістовно й тематично добре підібрані, які з чуттям і глибокою експресією виконала Стефа Юзенів, за що присутні нагородили її щирими оплесками.
У другій частині програми були висвітлені прозірки у виконанні мґра Володимира Грицина. Це був своєрідний монтаж у прозірках з першої візитації Патріярха Йосифа у 1969 р. до Канади і США. Показані світлини перенесли глядачів у той час. Присутні пригадали собі ці багаточислені здвиги українських мирян у Канаді, а після цього в США. Це хвилини піднесення і радости, які не забуваються. Святочні Сходини закінчено многолітствієм і молитвою, а господарі подякували виконавцям програми і всім учасникам.
