Захисника скитальців і 1-ої Української Галицької Дивізії
(Він жив, щоб іншим виборювати життя)
Його в живих уже немає,
Його душа в небесних вже хоромах.
І молиться за всіх святий, благає
За Рідну Церкву, що у катакомбах.
Це той, що змалку почитав рідні святі ікони.
Служив Христові з юних своїх літ.
Й не знав того, що через чужі кордони
Він знамено Христа понесе в чужий світ.
І знамено Христа і рідної Вкраїни,
Якій служив усе своє життя.
І всіх взивав і закликав нестримно:
«Ви в єдності виборюйте буття».
Це той, хто молодь нашу рідну
Кликав: «Гуртуйтесь в обнові!»
І повів «ЗДВИГ», назвавши так побідно:
«ВКРАЇНСЬКА МОЛОДЬ ХРИСТОВІ».
Той, що любив допомагати
У кожній рідній справі.
За правду рідну міг повстати
Проти усіх лукавих.
Якби не Він, то нас були б погнали
Кудись, що навіть й не дізнався б світ.
В сибірських тайгах були б ми вмирали,
І до могил наших загубився б слід.
А як гаряче Він за нас моливсь
У вірі і тривожному чеканні.
І з нами без вагань рішивсь
Ділити долю на страшнім засланні.
І Господь Його молитви
Вислухав справедливо.
Вибила північ, і всі ми
Вітали волю дивом.
Лишились ми без вітчизни
На чужині вільній.
І в серці спомин зберегли
Про ці тривожні дні.
І в чужині на схилі літ
Наш Архипастир нас покинув.
Та залишив безсмертний міт
Своєї дії й свого чину.
Поклін глибокий, наш Владико,
Тобі ми віддаємо
І пам’ять Твоїх діл великих
На віки збережемо.
Стефанія Кралька
Чікаґо, 1974 р.
