Слава Ісусу Христу!
Рим, дня 2 листопада 1983
Світла Президіє!
Радію, що в своїй діяльності для закріплення і одержання визнання нашого Патріярхату Ви робите поважні кроки в сторону богословських наук, щоб глибше пізнавати Божі справи і нашу відповідь на Божий спасенний поклик. Знання є великою силою, а скріплене вірою робить людину повною в її снагах і в її відношенні до Бога, до Його царства тут на землі й до вічного в небі.
На черговий Ваш симпозіюм Ви вибрали широко обговорюване тепер питання екуменізму. Добрий і благословенний вибір! Коли інші християнські народи вже десятки літ цим питанням займаються, у нас воно стоїть облогом, і ми з різних причин не важимось його орати. Прикро воно ще й тому, що у двадцятих роках нашого століття з такими успіхами почав на ньому працювати Слуга Божий Митрополит Андрей. Розумію труднощі й перешкоди. Коли такий почин не є можливий зі сторони духовних осіб, нехай починають його наші Миряни, які також силою св. Тайни Миропомазання є апостолами Церкви. Починайте з Божим благословенням цю важливу серед нас працю братнього діялогу з нашими православними братами в дусі любови, миру й правди. Коли інші народи, гірше від нас релігійно поділені, находять спільний ґрунт в Христі Господі для розмов і молитви, тим паче ми — діти одного поневоленого і переслідуваного Народу, що зазнав стільки терпінь Христа ради. Почавши цю працю, продовжуйте її, не лякаючись ніяких противних вітрів, маючи на оці все велике Христове бажання, щоб «всі були одно».
Благословення Господнє на Вас!
+ Йосиф,
Патріярх і Кардинал
