Ви чуєте, як знову і знову несеться це могутнє, неперевершене і все оживляюче-оновлююче «Бог Предвічний народився»:
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій ввесь,
І утішився…
Яка в цих простих словах бездонна глибина, що їй немає ні початку, ні кінця, а несуться, несуться слова, голосячи правду предвічну. Ось ці святі слова нагадують нам про повторну неповторність Новонародженого Ісуса Христа, Який майже дві тисячі років тому прийшов до нас. І відтоді посьогодні, кожного, кожного року приходить до нас — народжується Ісус Христос, щоб вічно жити у людських душах. Ось ці безмежно радісні свята Христового народження велично відзначаємо і празнуємо щороку, і може іноді здаватись, що це є повторенням, але коли ми хоч трохи вдумаємось над цією нескінченою містерією Божого народження, що все нас огортає безмежною і неозначеною теплотою любови, віри, надії і спокою, то побачимо, що від самого початку Новонародженого Ісуса аж досьогодні, це народження сприймаємо й відчуваємо все відмінно й неповторно. Кожного року стараємось ці свята провести величаво у радості й надії. Кожного року у нас народжуються нові почування, нові надії, і ми все відмінно їх сприймаємо, в дусі кращого завтра. Інакше ми їх сприймали у наші дитячі й юнацькі роки, коли ми стали більше дорослими й інакше вже у літньому стані, але все у дусі неодмінної радости, любови і спокою Новонародженого Ісуса.
Чому воно так? Задумаймось над цим питанням. Перед нашими очима перебігають, мов на екрані, картини Христового народження. Перед нашими очима розкривається широка панорама — приходу Ісуса Христа на землю — серед відлюддя, щоби підняти слабості Адама і принести спасіння не для вибранців, не для кращих, але для всього людства. Христос став приступним від свого народження до смерти і по всі віки для всіх — багатих і бідних, для розумних і простих людей, для всіх. Тому Новонародженого першими привітали не тільки пастухи, але й царі. Це було Боже Провидіння. Так народжувалось нове життя.
За новонародженим Ісусом Христом, що став змістом людського життя на землі, шукав тоді цар Ірод, вбиваючи невинних немовлят, щоб убити Того, що приніс надію для людства, Того, що започаткував нове життя — любов, на якій оснував Новий Божий Заповіт. Ірод не був спроможний убити Того, якому немає ні початку, ні кінця, але є Творцем неба і землі. Пошукували за Новонародженим не тільки тоді, майже дві тисячі років, але і сьогодні. Сучасні Іроди пошукують за Новонародженим, щоб Його, Всемогучого, знеславити, обезцінити, зневажити і заперечити — вбити. Але вони, ці сучасні Іроди, кубло яких знаходиться в Кремлі, є безсилі.
Здавалось би, що вони, ці новітні Іроди, посідають силу цього світа, маючи нуклеарну зброю і атомові бомби але на протязі свого панування не спроможні убити Новонародженого Ісуса Христа. Вони, сучасні Іроди, не спроможні зрозуміти своєї безсилости до Новонародженого.
За нами вже майже двотисячна історія після народження Ісуса Христа. На протязі того часу було чимало визначних світової слави людей, полководців, імператорів, великих мислителів, винахідників, про яких слава йшла на ввесь світ, і що по них залишилось? З відходом їх у Божу вічність згасла їх зірка, і тільки про них згадується у шкільних підручниках чи історичних анналах. А згадаймо Новонародженого Ісуса Христа, Який прийшов на землю у відлюдній убогій стайні й став початком нового людського життя — життя вічного, безсмертного. І чим далі ми віддаляємось від дати народження Ісуса Христа., тим виразніше виринає перед нашими очима Новонароджений Ісус, тим більше утверджується Його вчення серед усього людства, а українського народу зокрема. Убивці Христа сподівались, що з Його смертю все піде в забуття. Як вони грубо помилялись і не були спроможні сприйняти приходу Спасителя на землю.
На протязі двох століть Ісус Христос не перестав бути між нами, бо Він — безконечність і вічність. На протязі того часу кращі уми людства осмислювали і дальше безперебійно осмислюють Новонародженого, намагаючись людськими словами віддати честь і хвалу Ісусові Христові. Погляньмо на безчисленні томи книг, присвячених Новонародженому Христові — літературні твори, неповторні монументальні музичні твори, мистецькі твори, архітектурні шедеври Божих храмів, що своїми шпилями пнуться у небесні простори. Так Новонароджений Ісус Христос є джерелом джерел людського буття — людської багатогранної творчости. Пробуймо збагнути цю неохопну велич Новонародженого. На хвилину тільки подумаймо — якщо б ці всі здобутки майже двотисячолітніх нашарувань перекреслити і зробити їх неіснуючими, ми опинились би з порожніми руками, і наше життя було б беззмістовним.
Можна знищити фізичні ознаки Новонародженого Ісуса Христа, як це робив Ірод, а сьогодні це практикують кремлівські вожді, переслідуючи Христа і Його науку, але вони немічні й безсилі убити Дух Новонародженого Ісуса Христа, Його любов, що є міцнішою за крицю.
Ось це щорічне відзначення празника народження Ісуса Христа все й все більше утверджує нашу віру, надію й любов. Ми віримо, що нарешті й на нашій Батьківщині знову буде вільно гомоніти мелодія колядки «Бог Предвічний народився…».
І в цю Різдвяну ніч, коли в радості небо і земля сполучаються і хвалять Новонародженого, з вірою, надією і любов’ю приймім Новонародженого нашого Спасителя Ісуса Христа. Прийдім і поклонімось Йому і згадаймо при цьому всіх своїх братів сущих тут і там, а в першу чергу тих упосліджених, що за Христову правду і любов караються на засланнях большевицької дійсности. Хай Новонароджений Христос наповнить їх силою витривалости, надії, віри й любови, бо Він — одинока Правда і Життя.
Христос Рождається — Славіть Його!
М. Г.
