(В дарунок молодим)
Коли ти станеш у сліди Христа,
І йтимеш ними всі дні твого життя,
Не будеш популярним ти —
Й багато друзів ти не будеш мати
На це готовий будь завжди.
Та поміж друзями земськими,
І життя вічного Творцем
Ти маєш волю вибирати.
О, слава Богу!
Що в наші серця вставив
Вільную волю на ввесь наш земський вік.
Щоб нею ми вільно вправляли —
Рости в здорових дітей Божих,
Або в страшних духа калік!
Перед всевишнього лицем,
Якого світло так буде сіяти,
Освічуючи всі твої життя-стежки,
Де правду —
Вже не зможеш не пізнати,
Що утоптали твої діла й думки,
І не буде вже більш куди —
Від неї утікати…
Де ніхто за життя твоє,
За тебе звіт не може здати,
Ні брат-сестра, ні батько-мати,
О, так!
Це тая правда, всім та сама,
Перед Всевишнього лицем.
Кожний за себе віч-на-віч,
Чи хоче, чи не хоче, мусить стати!
І так тут, на земній дорозі,
Ніхто за тебе є не в змозі
Ступити у Христа сліди…
Ступи ж чимскорше в сліди ті!
Й щодня слідами тими йди!
І вздриш свою дорогу ти,
І не будеш більше себе питати,
Як мені йти і куди?
Що завжди всіх чекають на життя-путі,
Ступи ж чимскорше в сліди ті!
На них посіяні усюди —
Надія, віра і любов, _
Й поживи вічного життя.
Виростуть в серці твоїм плоди,
І розкується серце твоє з земських оков.
І віддихнеш духа-повітрям,
І правду вздриш —
І визволить тебе вона,
І нею буде живитись твоя душа.
О, слава Богу!
Що в серця наші вставив
Вільную волю, на ввесь наш земський вік.
Як добре, що ми маєм право вибирати
В Христа сліди ступати,
Або їх обминати…
Які щасливі ми!
Що дано нам отеє знати,
Що кожний, хто слідами Христа буде йти,
Той життям вічним буде жити.
О, ТІ СЛІДИ! СЛІДИ СВЯТІ!
Мотря Фаринич
