В різдвяні хвилини, чутливі, містичні,
У чарі перлинносріблистих зірок,
Що ніжно блищать ув інистім намисті,
Звивається в серці яскравий вінок.
Сплітаються думи, рясні, голубливі,
Знімається в небо проміння надій,
Цвіте, немов в казці, розквітлій, манливій,
Містерія дива з веселкою мрій…
Далеких, барвистих, незаймано чистих,
І тих, що тепер зеленіють, як гай.
В зимі сніговійній не мерз урочистий
Надхненного духа квітучий розмай…
В містерії Божій дух волю плекає
Палити отруту ворожих ідей,
Як Слово відвічне, Бог в плоті, навчає:
Боротись за правду і гідність людей.
У Божому царстві не гинуть ділянки
Його пляномір’я для тих, що живуть:
Народжену правду на чистім світанку
Не спалить жар сонця, і шквали не вб’ють.
Її обігові струмки силотворчі
Охоплять священні поля боротьби.
Вона проб’є пітьму ворожої ночі
Рожевим світанком нової доби.
