Анатолій Бабинський
 Слово «Індія» викликає у пересічного європейця чи американця певні асоціації з екзотикою. А в жителя України – ще й згадку про індійські фільми, які приворожували біля екранів телевізорів і кінотеатрів цілі покоління наших співвітчизників. Індія – це країна, де зібрались під одним дахом всі релігії Сходу й Заходу, а сама вона стала батьківщиною таких великих релігійних феноменів, як індуїзм, буддизм, джайнізм і сикхізм. Це країна з найширшим культурно-мовним спектром у світі. Також Індія посідає друге місце в світі за кількістю населення (1,2 мільярди). В Індії проживає близько 30 мільйонів християн. І хоч на тлі загальної кількості населення країни це невеликий відсоток, їх діяльність є досить помітною. Церква в Індії є не менш розділеною, аніж в Україні. На сьогодні близько шести церковних структур претендують на спадкоємство древньої Церкви святого Томи. Дві з них – католицькі: Сиро-Малабарська і Сиро-Маланкарська Церкви. Продовжуючи рубрику «Східні Церкви», в цьому номері звернемося до історії і сьогодення Сиро-Маланкарської Католицької Церкви Індії.
о. Орест-Дмитро Вільчинський
 Таїнство Подружжя – це союз між двома людьми, чоловіком і жінкою, який вони укладають одне з одним у Бозі й перед Ним та Його Церквою. Цей тимчасовий (триває лише впродовж туземного життя) союз є іконою ще більшого Таїнства – союзу Христа і Його Церкви, Таїнства союзу Бога та Його народу. Як невірність союзові з Богом, так і невірність Таїнству Подружжя має незліченні наслідки.
Анатолій Бабинський
 Відразу передбачаю здивування наших постійних читачів, коли Ви взяли до рук цей номер. Тема розлучення і справді не зовсім вписується у той спектр питань та проблем, на яких зосереджував свою увагу часопис впродовж всіх років. Тому цей номер зроблено швидше «ad experimentum».
Анатолій Бабинський
Патріарший статус в Католицькій Церкві протягом історії християнства займає швидше дискусійне місце, аніж є чітко сформульованим концептом.
5-6 червня виповнилось 20 років з часу проведення Собору Української Автокефальної Православної Церкви, на якому формально проголосили відродження української автокефалії та обрали першого Патріарха – Мстислава Скрипника. Про 20-літню історію, сьогодення та майбутнє українського автокефального руху розповідає РІСУ релігієзнавець, кандидат політичних наук та безпосередній учасник Собору 1990 року Андрій ЮРАШ.
Сторінки:1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | [наступна]
|
