На сьогодні багатоконфесійність є очевидним та незворотнім фактом для України. З 1991 року, коли на зорі молодої незалежної держави була проголошена свобода віросповідання, почалася розбудова мережі Церков і релігійних громад: одні виходили з підпілля, інші відроджувалися як такі. Крім цього, на українських теренах з’явилися нові релігійні течії.
Цей процес на початку 90-х років був таким активним, що в умовах відсутності усталеної законодавчої практики та механізмів суспільного діалогу, зокрема міжконфесійного, призвів до відкритих міжцерковних конфліктів і громадських протистоянь на релігійному ґрунті. Ще у листопаді 1991 року ідея створення в Україні міжконфесійного консультативного органу вперше була озвучена главами низки Церков під час «круглого столу» за участі представників конфесій і влади.
Трагічні події «чорного вівторка» 18 липня 1995 року, коли під час поховання Патріарха Володимира (Романюка) відбулося криваве побоїще, стали остаточним доказом того, що держава не повинна і не може вирішувати релігійні питання засобами сили й примусу, ціною людських жертв. З того часу президент України Леонід Кучма переглянув державну політику в цій сфері та підтримав згадану ідею створення платформи для міжконфесійного порозуміння. До того ж у вересні 1995 року Україна ввійшла до складу Ради Європи, взявши на себе, серед іншого, зобов’язання пришвидшити «мирне вирішення існуючих конфліктів між православними Церквами при забезпеченні незалежності Церкви в її відносинах з державою».
Все це стало передумовою утворення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), початок діяльності якої припадає на 1996 рік. До цього часу рада функціонує на громадських засадах відповідно до затвердженого головами конфесій положення та не має статусу юридичної особи. Основна мета ВРЦіРО, відображена у її положенні, полягає в об’єднанні зусиль релігійних організацій задля:
– національно-духовного відродження України;
– координації міжконфесійного діалогу як в Україні, так і поза її межами;
– участі в розробці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань відносин між державою та релігійними організаціями;
– здійснення колективних заходів добродійного характеру.
На момент заснування до складу ВРЦіРО входило 13 конфесій. За п’ятнадцятирічний період діяльності рада розширила представництво до 18 Церков і релігійних організацій (крім них, до складу входить міжконфесійне об’єднання), серед яких православні, греко- і римо-католицька та протестантські Церкви, одне юдейське та 3 мусульманські релігійні об’єднання. Від самого початку Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій функціонувала завдяки підтримці Державного комітету в справах релігій, який скликав засідання, здійснював її організаційно-технічне забезпечення та документообіг. Після ліквідації комітету в лютому 2005 року у ВРЦіРО відбулося інституціональне оновлення, спрямоване на самоорганізацію її діяльності. Так, у січні 2006 року задля організаційного забезпечення роботи ради був створений секретаріат ВРЦіРО, який формується з представників кожної конфесії. Завданням цього органу є підготовка засідань ради, узгодження і вироблення спільної позиції з різних актуальних питань суспільно-політичного життя, опрацювання пропозицій, внесених головами конфесій, та розгляд звернень органів влади чи інших організацій. Сформований секретаріатом порядок денний та підготовлені проекти документів виносять на розгляд безпосередньо глав Церков і релігійних організацій під час засідань ради. Згідно з положенням, на засіданнях члени ради головують почергово. Ротація головуючого від засідання до засідання дозволяє розподілити між членами ради відповідальність за організацію роботи секретаріату та поточну координацію зусиль конфесій у період між засіданнями. Конфесія, яка приймає головування у ВРЦіРО, відповідає за скликання та організаційно-технічне забезпечення засідань секретаріату в міру необхідності. Крім того, у складі ради функціонує комісія з питань соціального служіння, що складається з представників конфесій, які на постійній основі вирішують соціально-гуманітарні питання. У ВРЦіРО також створена робоча група з питань реституції майна релігійних органі‑ зацій, яка акумулює пропозиції кон‑ фесій у цій сфері. Діяльність ВРЦіРО не обмежується лише сферою міжконфесійного діалогу – вона є майданчиком для ви‑ роблення спільної позиції конфесій з метою розвитку взаємовідносин із державою на партнерській основі. Головними питаннями державноконфесійного діалогу є утвердження в суспільстві високих моральних засад, захист інституту сім’ї і традиційних сімейних цінностей, забезпечення належних законодавчих умов для духовного та соціального служіння віруючих, розвиток релігійного виховання і освіти, богословської науки. У лютому 1998 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій разом із Міністерством інформації та Держкомрелігій підписали меморандум щодо висвітлення засобами масової інформації проблем релігійно-церковного життя. У лютому 2000 року ВРЦіРО та Міністерство внутрішніх справ підписали заяву про наміри співпраці, а вже у квітні того ж року – меморандум про співпрацю з Міністерством освіти і науки та Держкомрелігій. Практичні результати згаданих домовленостей малопомітні, але в новітній період окремі декларації почали втілювати в життя уже завдяки самоорганізації ВРЦіРО. З ініціативи глав християнських Церков України у липні 2008 року відбулася зустріч з міністром освіти і науки України Іваном Вакарчуком. Результатом діалогу стало рішення МОН про створення спеціалізованої громадської ради з питань співпраці з Церквами і релігійними організаціями, до складу якої ввійшли представники конфесій – членів ВРЦіРО.
Результатом діяльності громадської ради у 2009 – 2011 роках стало вирішення багатьох питань щодо викладання у школах предметів духовноморального спрямування, а також розвитку в Україні богословської освіти і науки. У грудні 2008 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій за сприяння міністра Василя Князевича підписала угоду про співробітництво з Міністерством охорони здоров’я України. Як наслідок, при МОЗ України також була створена спеціалізована громадська рада з питань співпраці з ВРЦіРО. Вже у вересні 2010 року в рамках конгресу з питань біоетики громадська рада провела у Києві тематичний симпозіум з питань запобігання практиці абортів в Україні. У листопаді того ж року відбулось спільне засідання зі згаданою громадською радою при МОН, на якому йшлося про популяризацію здорового способу життя та виховних заходів, спрямованих на профілактику ВІЛ/СНІД. У грудні 2008 року ВРЦіРО підписала меморандум про співробітництво з Національною експертною комісією з питань захисту суспільної моралі, що було основою для створення профільної робочої групи при НЕК. Крім цього, рада стала платформою для державно-конфесійного діалогу на рівні найвищого керівництва України. Зі Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій зустрічались президенти України Леонід Кучма (грудень 2001-го і 2002-го) та Віктор Ющенко (червень 2005-го, березень 2006-го, липень 2008-го, жовтень 2009-го), за часів яких сформувалась традиція благословення новообраного глави держави та урочистої молитви до Дня Незалежності України в Софійському соборі з участю глав Церков і релігійних організацій – членів ради. Віктор Янукович зустрічався з ВРЦіРО двічі: у статусі прем’єр-міністра України напередодні президентських виборів (жовтень 2004-го) та пізніше – вже як глава держави (квітень 2010-го). Наслідком останньої зустрічі стало пре‑ зидентське доручення голові уряду «забезпечувати неухильне додержання принципу рівності релігійних організацій перед законом» та головам обласних держадміністрацій – провести наради з місцевими керівниками конфесій. Кілька зустрічей з ВРЦіРО мала і Юлія Тимошенко – спочатку як лідер опозиції (жовтень 2006-го), а потім двічі у статусі прем’єр-міністра України (квітень 2008-го, липень 2009-го). Результатом першої зустрічі з главою уряду стало створення при Кабінеті Міністрів міжвідомчої комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій, до складу якої, окрім урядовців, увійшли представники ВРЦіРО. За наслідками останньої зустрічі були вирішені питання тарифів на природний газ та комунальні послуги, а також спрощені візові процедури для священиків-іноземців. З часом діяльність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій сягнула міжнародного рівня: у червні 2001 року з представниками ради зустрівся Папа Римський Іван Павло ІІ під час свого візиту в Україну. У жовтні 2009 року ВРЦіРО провела виїзне засідання в Єрусалимі, де зустрілась із міністром закордонних справ та міністром у справах релігій Ізраїлю. Примітно, що під час цього візиту члени ради наголосили на доцільності встановлення безвізового режиму з Україною, що стало реальністю для українців уже через рік. Нещодавно, у вересні 2011 року, ВРЦіРО провела у Києві «круглий стіл» із президентом Європейської народної партії Вільфредом Мартенсом. У жовтні того ж року відбулася зустріч керівників конфесій – членів ради з послами та представниками посольств низки провідних інозем‑ них держав, які здійснюють дипломатичну місію в Україні, зокрема, США, Франції, Канади, Ізраїлю, Великої Британії, Німеччини, Польщі та Ватикану. Унікальність Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій полягає не лише у тому, що вона сприяє міжконфесійному миру в країні. ВРЦіРО є успішним прикладом самоорганізації та об’єднання зусиль релігійних організацій як інститутів громадянського суспільства у побудові діалогу з державою на партнерських засадах. Формування спільної позиції та прагнення консолідованих дій у питаннях, що турбують представників різних конфесій, значно підсилюють голос релігійної спільноти в суспільстві та у відноси‑ нах з органами влади. Багаторічний досвід діяльності ВРЦіРО став впроваджуватись в Україні на місцевому рівні та спонукав до утворення міжконфесійних консультаційних організацій у різних форматах – християнських, євангельських та ін. Водночас Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій залишається одним із найбільш авторитетних та впливових інститутів громадянського суспільства в Україні. У світі є подібні приклади міжконфесійного співробітництва, але не кожна демократична країна може похвалитись наявністю такого досвіду на своїх теренах. У цьому контексті варто згадати Всесвітню Раду Церков та ініціативи Європейського Союзу в напрямку розвитку міжконфесійного діалогу. Показово, що саме досвід діяльності ВРЦіРО було наведено під час засідання Парламентської асамблеї Ради Європи на користь ухваленої у квітні 2011 року Рекомендації №1962 (2011). У цьому документі ПАРЄ рекомендувала керівництву держав – членів Ради Європи на національному та місцевому рівнях сприяти міжрелігійному діалогу і співпраці конфесій. Отож, Україна має чим пишатися та може презентувати себе у світі, адже, окрім високого рівня свободи віросповідання, здатна стати промоутером міжрелігійного порозуміння шляхом діалогу. Але задля цього державній владі слід на власному прикладі засвідчувати прихильність до сформованих в Україні багаторічних традицій державно-конфесійного діалогу і розвивати співробітництво держави та конфесій у соціально-гуманітарній галузі як на всеукраїнському, так і на місцевому рівнях.
Максим Васін– виконавчий директор Інституту релігійної свободи (irs.in.ua), магістр права.
