Декотрих мирян, що мають добру пам’ять, інтересує судовий позов трьох філядельфійських мирян Митрополитом А. Сенишиним, який бур зроблений саме рік тому, напередодні минулорічної демонстрації проти політики й присутности Кардинала Максиміліяна де Фюрстенберґа у Філядельфії. Рік проминув без жодних судових розправ, без слідства, та без жодних повідомлень у такій цікавій справі. Тому зацікавлені ставили зі званим немало листовних і особистих запитів про вияснення.
На ділі справа ця не могла мати більшого значення або розголосу тому, що вона була ініціатором позову розрахована на цілком короткий і нетривалий ефект, а не на дійсне шукання справедливости, чи примінення судових законів до дій, які відбувалися в той час. Обмеженість цілі позовника була очевидна з того, що за текст летючки, видрукованої і розповсюджуваної із Клівеленду – він, маючи прізвища причасних до неї людей – не потягнув до відповідальности їх, лише зробив відповідальними три особи з Філядельфії. А вже це, що спеціяльний судовий післанець доручив оскарженим судове оскарження 24 години перед заповідженою демонстрацією, зрадило всі наміри позовника.
Безпідставність і безнадійність позову виявилась щойно тоді, коли позов не злякав ініцїяторів демонстрації і вони не відступили від своїх плянів. Хоч після демонстрації позовник стратив весь інтерес у позові, то його правний заступник намагався витиснути з нього все, що можливе. Насамперед він пропонував, щоб пізвані прийшли до митрополита і заявили, що вони не бажали його ображувати… Коли цього йому відмовили, то він, зволікаючи, домовлявся про зустріч пізваних з позовником. І коли вже така зустріч була домовлена на день 17 лютого, 1970 р., то один день перед тим він її відмовив, мотивуючи, що така зустріч може вийти дуже «гарячою».
Адвокат пі званих /якого оплатили члени Відділу Т-ва за Патріярхальний Устрій УКЦ і прихильники/ не був задоволений таким зволіканням справи противною стороною, бо кінчався приписаний законом реченець підготовчої оборонної процедури, /«депозитенс»/ і зааренжував тоді переговори із адвокатом противника без участи сторін. У висліді таких переговорів адвокат позовника пропонував відтягнення справи зі суду за ціну писаної заяви пізваних про те, що вони не годяться з грубими й неправдивими виразами, які ображують Митрополита. Жоден із пізваних такої заяви не хотів підписати, по-перше тому, що вони не мали жодного відношення до цієї публікації, а по-друге тому, що такі публікації поширювались як реакція на поведінку й політику Митрополита. Після консультації з Управою Відділу Т-ва пізвані доручили свому адвокатові подати другій стороні таке:
- Нічого позовник не одержить від пізваних, хіба їхні підписи на документі про закінчення справи.
- Пізнані вимагають негайного відтягнення зі суду справи з фальшивими обвинуваченнями.
- Пізвані вимагають від позовника звороту їхніх коштів.
На це не було жодної відповіді і заключне зволікання справи позовником триває до сьогодні. Правно це зволікання пояснюються тим, що позовник може залишити свій позов завішеним у облаках і заставити його вмерти «природньою» смертю без шкоди для себе й пізваних. Коли в нього немає моральної сили визнати цей стан за програну, то може вважати це виграною.
Пізвані ж мають право змусити противну сторону до розправи на суді, /або до відтягнення фалшивих обвинувачень перед самою розправою/, але це має коштувати додаткових 600 долярів. Обвинувачені вирішили, що ці гроші могли б бути краще зужиті на стипендію богословам, щоб виховати молодих розумних священиків нашій Церкві, замість того, щоб розраховуватись з Владикою…
